Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції. Віктор Горобець

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ мала Глухівська сотня. Чим це було обумовлено – здогадатись не важко. У Глухові перебувала резиденція гетьмана та Генеральна військова канцелярія.

      Отож Глухівська сотня не перебувала під юрисдикцією полкового Ніжина, а підпорядковувалась винятково глухівському сотнику, статус якого помітно виділявся з-поміж інших козацьких сотників. Перед тим подібним був статус і сотень інших гетьманських резиденцій – Чигирина, Гадяча та Батурина.

      Особливим статусом у Гетьманаті були наділені й так звані Засеймські сотні Ніжинського полку – Новомлинської, Кролевецької, Коропської, Воронезької, Глухівської і Ямпольської, які разом формували автономну частину полку. Після перенесення за наказом Петра І гетьманської резиденції з Батурина до Глухова восени 1708 р. козаки засеймських сотень не підпорядковувались полковнику, у походах формували особисту гетьманську охорону (своєрідну лейб-гвардію гетьмана) та «непремінно» супроводжували гармати[65], тобто забезпечували охорону артилерії козацької держави. В роки першої реставрації гетьманства (1727) Данило Апостол видав спеціальний універсал, яким підтверджував особливий статус козаків засеймських сотень, беручи їх «по прежнему под бунчук», при цьому колишній глухівський сотник і колишній «правитель Генеральної військової канцелярії» (в часи реформ Малоросійської колегії 1724–1727 рр.) призначався «общим их командиром». До того гетьман наголошував, що ніжинський «полковник до них дела не имеет и до полкового правленія оних не привлекает»[66].

      Перед цим, ще до виділення Стародубського полку з надр Ніжинського в ході адміністративної реформи гетьмана Брюховецького 1663 р., специфічним статусом володіли й сотні, утворені на теренах колишнього Стародубського повіту Великого князівства Литовського та Новгород-Сіверського повіту Корони Польської. Так звані «Сіверські» сотні Ніжинського полку – Стародубська, Топальска, Бобовицька, Дроківська, Мглинська, Почепська, Шептаківська, Новгород-Сіверська і Погарська, хоч формально і входили до складу Ніжинського полку, але фактично перебували під командою свого осібного полковника з місцем осідку в Погарі. Щоправда, останній мав титул лише наказного полковника «Сівера» та підпорядковувався ніжинському полковнику.

      Шабля Богдана Хмельницького. З колекції В. Тарновського.

      Повіти, волості, староства, курені, ключі і замки

      Адміністративний поділ всередині сотень і паралельно їм

      Полково-сотенний уклад Української держави не обмежувався власне поділом на полки і сотні. Існував ще цілий ряд дрібніших, а інколи територіально й рівнозначних їм адміністративних одиниць. У джерелах, окрім сотень, нерідко згадуються й повіти (або «уезды»), зокрема: Ніжинський, Глухівський, Роіський[67], Коропський, Биховський, Полтавський тощо. Оскільки згадки про них виринають спорадично, дослідники губляться у здогадках щодо суті предмету, який вони означують. За одними версіями, СКАЧАТЬ