Реквієм по мрії. Г’юберт Селбі-молодший

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Тайрон пішов далі по вулиці, Гаррі трохи пороззирався, а тоді зайшов у кав’ярню за кілька будинків від метро. Район був повністю, абсолютно чорний. Навіть копи в штатському були чорні. Гаррі завжди здавалося, що він надто впадає у вічі, коли сидить у кав’ярні, п’є слабосмажену каву і їсть шоколадний пончик. Це було єдиною гіркотою в тому, щоб купувати у Броуді. В нього зазвичай була хороша дурня, але Гаррі не міг піти далі цієї кав’ярні, бо інакше засвітив би їх і все зірвав би, або, що майже так само погано, йому могли проломити голову. Взагалі-то, розумно було б залишитися на своєму районі, але Гаррі не міг витримати такої відстані від грошей і дурні. Йому й тут було так зле, що м’язи шлунка скорочувалися, тривога повзала по тілу, а горло стискало від знайомого смаку, але тут було в мільйон разів краще, ніж сидіти в себе.

      Гаррі замовив ще чашку кави з пончиком і трохи розвернувся на стільці, аж тут поруч сів коп, чорніший за його пончик і більший за вантажівку «Мак». О Господи, ну кому ще могло так, трясця, пощастити, як не мені. Хочеш розслабитися, сидиш собі каву попиваєш, а довбаний бабуїн сідає собі поруч. Чорт! Він сьорбнув кави й глянув на пістолет у кобурі, міркуючи, а що б сталося, якби він раптом вихопив його у копа й почав стріляти, бах, бах, і зніс би курвиному сину макітру к бісовій матері, а тоді кинув би на прилавок гроші й сказав би дівці залишити здачу собі, і пішов би геть, а може, він міг би тихцем витягти зброю й подати копові, питаючи, чи це не його, бо я щойно побачив її на підлозі, може, ви погано за нею дивитесь, а ще ржака була б, якби винести ту кляту залізяку звідси й вислати комісару поштою, із запискою, що з неї пришили кількох чуваків і що треба краще дивитися за своїми цяцьками… так, це було б смішно, і він подивився на здоровенного курвиного покидька, що сидів поруч і пасталакав з дівкою за прилавком, і так гиржав, що аж його чорна срака трусилася, і Гаррі реготнув собі під носа, і уявив, що б цей коп подумав, якби знав, що його життя було у Гаррі в руках, а тоді Гаррі помітив розмір долоні, що стискала чашку, і зрозумів, що вона більша за довбаний баскетбольний м’яч, тож він запхав у рот решту пончика, залив його кавою й повільно вийшов з кав’ярні, спиною відчуваючи ту лягаву гору, тим часом як Тайрон просувався до спуску в метро.

      Тайронова хата була не більш ніж просто кімната з раковиною. Вони сиділи за круглим столиком, їхні апарати лежали у склянці, а вода забарвилася рожевим від крові, їхні голови повисли на шиях, а долоні – на зап’ястях, пальці ледве тримали цигарки. Коли-не-коли хтось перевіряв ніздрю пальцем. Голоси притихли й ледь вилітали з ослаблих горлянок. Чорд, цей гарик просто шикарний, пупс. Бомба, кажу тобі. Ага, пацан, справді щось із чимось. Цигарка Гаррі обпалила йому пальці, і він упустив її, чорт, а тоді повільно нахилився й дивився на неї хвилину, його рука нависла над нею, потім нарешті підібрала, і Гаррі спершу оглянув цигарку, а тоді поволі видобув з пачки нову, засунув її в рот, прикурив від старої й упустив недопалок у попільничку, а тоді лизнув обпечені пальці. Він дивився на носаки черевиків одну хвилину, тоді другу… вони СКАЧАТЬ