Ті, що співають у терні. Коллін Мак-Каллоу

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ до єдиного зручного стільця на кухні – віндзорського стільця з прикріпленою до сидіння подушечкою, що стояв побіля каміна. Тихо зітхнувши, він сів, витягнув люльку й недбало вибив з неї на підлогу рештки тютюну. Меґґі вмостилася в нього на колінах, обхопила рученятами за шию і, піднявши до батька гарненьке личко, почала свою вечірню гру: роздивлялася, як світло проблискує крізь коротку щетину його золотистої бороди.

      – Як ся маєш, Фі? – спитав Педрік Клірі дружину.

      – Нормально, Педді. Ти впорався сьогодні з отим нижнім лужком?

      – Так, зробив геть усе. Завтра вранці зможу взятися за верхній. Але ж як я зморився, Боже милосердний!

      – Ще б пак. Мак-Ферсон знову дав тобі оту вередливу стару шкапу?

      – Авжеж! Чи дасть він мені чалого коня, щоби шкапу взяти собі?! Здається, у мене руки повисмикувалися з суглобів. Клянуся, це найвередливіша кобила в усій Новій Зеландії!

      – Не переймайся. У старого Робертсона всі коні добрі, а ти скоро будеш у нього.

      – Думаю, не скоро. – Педрік набив люльку грубим тютюном і витягнув вощений ґніт із великого глека, що стояв біля плити. Потім швидко тицьнув ним у вогонь, злегка прочинивши дверцята, – і ґніт зайнявся. Він відкинувся на спинку стільця й так міцно присмоктався до люльки, що вона аж забулькотіла. – Ну, як воно – почуватися чотирирічною, Меґґі? – спитав він доньку.

      – Дуже добре, татку.

      – Мама зробила тобі подарунок?

      – Ой, татку, а як ви з мамою здогадалися, що мені хотілося Аґнесу?

      – Аґнесу? – він зиркнув на Фіону і запитально підвів брову. – То її ім’я – Аґнеса?

      – Так. Вона така гарна, татку. Цілий день на неї дивилася б.

      – Їй пощастило, що вона має на що дивитися, – похмуро зауважила Фіона. – Джек та Г’юї відняли ляльку в бідолашної Меґґі, та ще й розгледіти її як слід не встигла.

      – Що ж, хлопці є хлопці. Вони дуже пошкодили ляльку?

      – Та ні. Нічого такого, що не можна було б полагодити. Френк застукав їх на гарячому, то вони не встигли завдати непоправної шкоди.

      – Френк? А що він тут робив? Він мав цілий день бути в кузні! Треба вчасно зробити Гантеру ворота.

      – Він працював на кузні цілий день. А сюди навідався по якийсь інструмент, – швидко відказала Фіона, бо знала: Педрік був до Френка аж занадто немилостивий.

      – Ой, татку! Френк – мій найкращий брат! Він врятував мою Аґнесу від убивства, а після чаю приклеїть їй волосся.

      – Це добре, – сонно мовив батько, відхиляючи голову на спинку, і заплющив очі.

      Біля печі було жарко, але він, здавалося, цього не помічав; на лобі йому виступили блискучі краплини поту. Заклавши руки за голову, батько задрімав.

      Саме від Педріка Клірі його дітям дісталося густе кучеряве волосся з рудуватими відтінками. Утім, ніхто з них не успадкував його яскраво-рудої чуприни. Він був СКАЧАТЬ