База відпочинку. Євген Лакінський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Але ж ви використали обладнання фірми «Саманта-15»! – не здається Іван.

      – Тільки цю шафу, – зауважує Львович. – Решту я зробив сам. Наробив мідні скоби, зібрав у енергетичний ланцюг, знайшов оптимальний кут щоб впіймати космічну енергію…

      – А чому ж ви це вдома не зробили?

      – Бо я живу у комуналці, – зітхає Львович, – Сусіди здогадаються. А цю шафу вже років десять ніхто не чіпав. А до того тут особлива енергія. Вона спускається прямо з космосу!»

      – Яка нісенітниця! – обурюється Ера.

      – А мені цікаво! – відповідає Жанна. – Чакри, енергія, кундаліні… Про це ще Ошо писав!

      – Ну от сама це й читай! – і Ера перегортає сторінку:

      – «Домовились, – підсумовує Іван. – Ви відразу ж виходите геть і чекаєте на своїх фарцовщиків на вулиці. Вас ніхто не бачить – як, власне, і мене. Потім чекаєте, поки ми закінчимо побачення, а тоді заходите і ми мовчки повертаємось у наш час.

      – Але Іванку, я ж маю візуалізуватися, – зауважує Львович. – Я завжди візуалізуюся під час комерції. І це потребуватиме додаткових енергетичних витрат. Тим більше, що як я візуалізуюся, то й ти також. Бо так вже працює мій винахід.

      – Тоді робіть усе, щоб вона вас не побачила, гаразд?

      Львович киває і відкриває шафу.

      Галя чекає, сидячи за столом. Вона ще гарніша, ніж удень. Мабуть, готувалася до зустрічі. Львович робить знак Іванові: мовляв, вдачі тобі хлопче! Згинаючись під вагою величезних торб, він перетинає кімнату, відкриває двері і зникає у коридорі. Галя чує стук. Вона повертає голову і бачить, як двері відкриваються і закриваються, ніби самі собою. Вона думає, що це Іван, і встає на зустріч.

      – Я тут, – шепоче Іван.

      Він обіймає її ззаду і цілує у шию. Галя заплющує очі.

      – Я кохаю тебе, – шепоче Іван і цілує мочку вуха. Галя тремтить від задоволення. – Ти найгарніша у світі…

      І він цілує у губи. Галя відповідає жадібно. Губи в неї м'які і вологі. Поцілунок п'янить. «І де вона так навчилася цілуватися?» – думає Іван. Він починає ревнувати дівчину до всіх у світі. Він опускає руки на перса. Галя зупиняє його і виривається з обіймів. Обертається до Івана. Легким рухом стягає светр і кидає на підлогу».

      – Моя черга читати! – Жанна вириває рукопис. Ера не віддає. Якийсь час вони борються за текст, але Ера перемагає:

      – «Галя розстібає бюстгальтер і звільнює перса. Перса в неї великі і пружні. Дівчина підставляє їх Івановим губам. Той стає на коліна і припадає до них, вкриває поцілунками, пестить. Він гладить спину… і нижче… відчуває, що Галі це до вподоби. Він повільно піднімає довгу чорну спідницю і торкається теплих сідниць. Губи ж і далі пестять перса. Галя гладить його по голові.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой СКАЧАТЬ