Купіть книгу – вона смішна. Олег Сєнцов

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ грудь Ельзи, а я поступово напідсідав до Єлен, так що наші коліна один раз стикнулись, але вона трохи відсунулася. «Непогано, – подумав я. – мені цих сексуальних вражень вистачить на деякий час». Але зупинятись я не збирався і знову по мікронах почав зміщуватися в потрібний бік. Джима наші статеві кружляння мало цікавили, він дивився в зоряне небо, наче бачив його вперше. Єлена теж, щоправда, постійно дивилася в небо, періодично кидаючи погляди на Джима і відсуваючись од мене до нього.

      – Ой, зірка впала! – глибоким голосом прогуділа Ельза, тим самим маючи привід вирватися з обіймів Джеббса й оговтатися.

      – Це не зірка, це метеор, – голосом екскурсовода з планетарію поправив Джим. – Дивно… У грудні…

      – А-а, – звичним голосом людини, що нічого не розуміє, глибокодумно прорекла Ельза. – А ти розумний? – це прозвучало вже як образа, і було помітно, що вона пішла в наступ на Джима. Але він ніколи не звертав на такі речі уваги, і зазвичай із його кривдниками розправлявся я.

      – Просто читаю багато.

      – Так? – це вже Єлен відкрила другий фронт. Я негайно за це вхопився.

      – Так! Джиммі, знаєш, який у нас розумний, майже такий же, як я сильний, – я підвів руку, зігнув її і напружив біцепс, виставляючи його напоказ, вийшло досить ефектно, хоча і недооцінено присутніми – темно, напевно, було.

      – І про зірки все знаєш? – запитала Єлен, розвернувшись і намагаючись заглянути Джиму в вічі, аби не бути враженою розміром моїх м’язів.

      – І про все! Я ж сказав! – Я не втрачав надій і напружив другу руку все з тим же успіхом.

      – Як цікаво… – знову сказала Єлен.

      Щось у її голосі мені не сподобалось, і я опустив руки.

      – А що це за яскрава зірка? – Ельза вказала кудись Єлен за спину, всі, крім мене, озирнулись, і в Ельзи з’явилася, нарешті, можливість вивільнитися з-під занадто братської опіки Джеббса та встати.

      – Це не зірка, це планета. Венера, – продовжував мудрувати Джим. – А ось там Марс, решта не видно неозброєним оком.

      – А якщо в приціл подивитися? – запитала Ельза. Джеббс засміявся, чи то просто так, чи то зі злості за перервані пестощі – не зрозуміло, хоча всім було ясно, що дивитися в приціл гвинтівки на зірки пуття мало, якщо тільки він не оптичний.

      – Тут прицілом не обійдешся, тут потрібен телескоп, – як завжди спокійно, ніби розмовляє з дітьми, відповів Джим. – Мій удома залишився, а то б я вам показав цю красу…

      – Ну, я думаю, що ти і так зможеш показати нам усю свою красу, – Ельза почала наближатися до Джима найрозв’язнішою ходою зі свого нью-йоркського, та й не тільки, минулого, проводячи паралельно вендеттівські дії по відношенню до Джеббса та й просто позиціонуючи себе центральною фігурою вечора.

      Джиммі ніяк не відреагував на її демарш і продовжував дивитися вгору. Прийшовши в порожнечу, Ельза розвернулась СКАЧАТЬ