Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

Чтение книги онлайн.

      Коли вони дісталися відділку району Центрального Парку, Майя поцікавилася:

      – То тепер ви можете сказати, що ми тут робимо?

      Кірс майже всю дорогу мовчав. Майю це влаштовувало. Їй потрібен час усе обдумати: камера, відео, Ізабелла, сорочка кольору «лісовий зелений»…

      – Необхідно, щоб ви пройшли дві процедури пізнавання.

      – Кого саме?

      – Не хочу, щоб ви поставилися до цього упереджено.

      – Це не можуть бути стрілки. Я ж казала. Вони були в лижних масках.

      – Чорних, так ви казали. З прорізями лише для очей та рота?

      – Так.

      – Добре. Ходімо зі мною.

      – Я не розумію.

      – Ви побачите.

      Поки вони йшли, Майя проглянула мобільний додаток дитсадка «Зростання». Він дозволяв оплачувати рахунки, реєструватися на певний час, переглядати список занять дитини, біографічні довідки всіх вихователів. Але найкращою в додатку і, власне, головною причиною зацікавлення Майєю «Зростанням» була особлива функція, яку жінка зараз вибрала. Три варіанти: червона кімната, зелена кімната й жовта кімната. Вікова група Лілі була в жовтій кімнаті. Майя натиснула жовту іконку.

      Кірс прочинив двері.

      – Майє?

      – Хвилинку.

      Екран телефону ожив, відкриваючи пряму трансляцію з жовтої кімнати. Можна було б подумати, що на сьогодні для Майї достатньо відеоспостережень. Однак – ні. Вона перевернула телефон набік і збільшила картинку. Лілі там. У безпеці. Вихователька (згодом Майя зможе подивитись її сторінку та почитати довідку) складала кубики з нею та хлопчиком приблизно того ж віку.

      Майя відчула полегшення. Майже всміхнулася. Слід було наполягти, щоб віддати Лілі в подібне місце ще кілька місяців тому. Якщо маєш няньку, то залежиш від однієї людини – без нагляду, з нечастими перевірками та правками. Тут же свідки, камери безпеки та соціалізація. Це ж безпечніше, так?

      – Майє?

      Знову Кірс. Вона закрила додаток і поклала телефон до кишені. Вони разом зайшли всередину. У кімнаті було ще двоє людей – жінка, окружний прокурор, приписана до справи, та адвокат захисту, чоловік. Майя намагалася зосередитись, однак у голові досі панував безлад через приховану камеру та Ізабеллу. Перцевий спрей дотепер відчувався в легенях та носових перегородках. Вона хлюпала носом, наче кокаїновий наркоман.

      – Я ще раз хочу висунути свої офіційні претензії, – сказав адвокат. Він мав довге, до середини спини, волосся, зібране у хвіст. – Свідок визнала, що не бачила їхніх облич.

      – Це занотовано, – сказав Кірс. – І ми погоджуємося.

      Хвостатий розвів руки.

      – То який у цьому сенс?

СКАЧАТЬ