Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зв’язок, – відповів Кірс, – між вашою сестрою та вашим чоловіком.

      – Найбільший їхній зв’язок – це я.

      – Так. Але не тільки ви.

      Майя кивнула.

      – Вони разом працювали.

      – Саме так. Джо найняв Клер на роботу у своїй інвестиційній компанії. Чому?

      – Бо Клер була розумницею, – навіть вимовляти її ім’я було боляче, – бо Джо знав, що вона працьовита, надійна і їй можна довіряти.

      – І тому що Клер – частина родини?

      – Так, але без протекціонізму.

      – А як тоді?

      – Буркетти серйозно ставляться до родини. Вони схожі на старий клан.

      – Не довіряють стороннім?

      – Не хочуть довіряти стороннім.

      – Гаразд, я розумію, – сказав Кірс, – але якби мені довелося щодня працювати з невісткою… бррр. Розумієте, про що я?

      – Розумію.

      – Звісно ж, моя невістка – та ще болячка, олімпійських масштабів. Я певен, ваша сестра… – він похопився, прокашлявся. – Тож вони, Джо і Клер, працювали разом. Це не спричиняло напруги?

      – Мене це хвилювало, – сказала Майя. – У мого дядька свій бізнес. Досить успішний. Але, коли до нього захотіли долучитись інші члени родини й він їм це дозволив, усе пішло під три чорти. Родину та гроші краще не поєднувати, бо хтось завжди лишиться ображеним.

      – Але тут цього не сталося?

      – Тут вийшло навпаки. Тепер у Клер та Джо був особливий зв’язок – робота. Вони постійно говорили про справи. Вона телефонувала йому зі своїми ідеями. Він раптово згадував, що треба дещо зробити до завтра, і писав їй, – вона знизала плечима. – Але знову ж таки…

      – Знову ж?

      Майя підвела на нього очі.

      – Я нечасто бувала поруч.

      – Ви служили за кордоном.

      – Саме так.

      – І все одно, – сказав Кірс, – щось не складається. Що могло змусити когось убити Клер, чотири місяці зберігати зброю, а потім віддати її Кейтену для вбивства Джо?

      – Йо, Кірс.

      То був інший коп із відділку. Молодий чоловік стояв у протилежному боці кімнати й жестами кликав Кірса.

      – Вибачте, я на хвилинку.

      Кірс підійшов до копа, той схилився до нього, і вони почали перешіптуватися. Майя дивилася на них. У голові досі паморочилось, але думками вона постійно поверталася до того, що ніяк не турбувало Кірса.

      Відео з прихованої камери.

      Це цілком природно, припустила вона. Він не бачив зображення, більше переймався фактами, і хоча не відкинув її слова як марення божевільної, а проте, мабуть, сприйняв їх за надмірну роботу уяви або щось подібне. Якщо чесно, навіть сама Майя не могла відкидати цю можливість.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную СКАЧАТЬ