Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

Чтение книги онлайн.

      – Як справи, Ізабелло? – спитала Майя.

      – Добре, місіс Буркетт, дякую.

      Нянька знову потяглася до Лілі, і однієї миті Майя мало не смикнула доньку до себе. Ейлін питала її, чи довіряє вона цій жінці. Майя відповіла: настільки, наскільки взагалі можна довірити комусь власну дитину. Але тепер, після того, що вона бачила на прихованій камері…

      Ізабелла вихопила Лілі з її рук, і Майя дозволила це зробити. Не сказавши більше ні слова, вона понесла дівчинку до кабінету і вони разом влаштувалися на канапі.

      – Ізабелло?

      Вона підвела очі, наче налякана. На обличчі застигла посмішка.

      – Так, місіс Буркетт?

      – Можна з тобою поговорити?

      Лілі сиділа в неї на колінах.

      – Зараз?

      – Так, будь ласка, – сказала Майя. Власний голос зараз їй здався дивним. – Я хотіла б дещо тобі показати.

      Ізабелла обережно посадила Лілі на подушку поряд себе. Дала їй картонну книжечку, встала й поправила спідницю. Повільно підійшла до Майї, немов чекала від неї удару.

      – Так, місіс Буркетт?

      – Тут хтось учора був?

      – Не зовсім розумію, про що ви.

      – Я про те, – Майя намагалася говорити якомога рівнішим голосом, – чи був хтось учора в цьому будинку, крім тебе та Лілі?

      – Ні, місіс Буркетт, – обличчя Ізабелли знову заціпеніло. – Ви маєте на увазі когось конкретно?

      – Будь-кого. Наприклад, може, Гектор заходив усередину?

      – Ні, місіс Буркетт.

      – То тут нікого не було?

      – Нікого.

      Майя глянула на комп’ютер, тоді знову на Ізабеллу.

      – Ти взагалі виходила?

      – Чи виходила я з дому?

      – Так.

      – Ми з Лілі ходили на майданчик. Ми щодня туди ходимо.

      – То більше ти не виходила?

      Ізабелла підвела очі, наче намагалася згадати.

      – Ні, місіс Буркетт.

      – Ти взагалі виходила з дому сама?

      – Без Лілі?! – вона промовила це з різким видихом, наче таке припущення було найгіршою з образ, які взагалі можна уявити. – Ні, місіс Буркетт, звісно ж, ні.

      – Ти лишала її саму?

      – Я не розумію.

      – Це просте запитання, Ізабелло.

      – Я нічого не розумію, – сказала Ізабелла. – Чому ви мене розпитуєте? Вам не подобається, як я працюю?

      – Я цього не казала.

      – Я ніколи не лишаю Лілі саму. Ніколи. Коли вона спить нагорі, я можу спуститися вниз, трохи поприбирати…

      – Я не про це.

      Тепер Ізабелла вивчала обличчя Майї.

      – А про що тоді?

      Не було сенсу затягувати.

      – Я хочу тобі дещо показати.

      Лептоп на кухонній стійці. Майя взялася за нього, коли Ізабелла підійшла ближче.

      – Я СКАЧАТЬ