Степан Бандера. Микола Посівнич

Чтение книги онлайн.

      Літні канікули 1933 р. він провів у батька в с. Воля Задеревацька, куди восени 1932 р. переїхала родина Бандер. Там, окрім господарства, займався суспільно-освітньою працею із селянами в читальні «Просвіти», у товаристві «Рідна школа». Цікавий спогад наводить про цей період місцева жителька Ганна Іванів: «Довго не був, але багато зробив. Казав: „Хлопці, а в нас не було читальні – таж хіба ви не можете побудувати читальню?“ А вони кажуть: „Поляки нам не дають дерева“. Він каже: „А ніч нащо?“ Узяв свого брата Василя, хлопців і вночі на плечах наносили дерева на читальню. І побудували ту читальню. То дотепер ще та читальня стоїть».

      З лютого 1934 р. Бандера перебрався до Академічного дому у кімнату № 56, де мешкав з Іваном Равликом. Про спільне проживання в студентському гуртожитку згадує Григір Мельник: «Зустрічалися ми знову на викладах і на лабораторних вправах, де я не раз виручав його, коли він мусив на той час їхати до Львова. По якомусь часі, коли ми разом верталися з викладів, Степан запропонував мені вступити до його кімнати. Тут він підігрів на машинці (примусі) чай і витягнув дещо закусити, як він казав, „з Угринова Старого“. В часі дальшої розмови він, усміхаючись, запитав мене, чи відома мені така-то й така кличка. Це була кличка, яку я отримав був від мого старшого товариша Євгена-Юліана Пеленського, який у той час жив у Конюхові і був близьким товаришем Степана Охримовича. Коли ж ми тепер обмінялись зі Степаном тими кличками, між нами зник останній бар’єр, який ще до певної міри відокремлював нас. Тепер ми почувалися далеко свобідніше і справді по-братерськи обговорювали всі біжучі справи. Тоді ж ми вирішили, що я переношуся на помешкання до Степанової кімнати. ‹…› Наша кімната зимою була мало опалювана або й зовсім не огріта. В такий час ми спали разом в одному ліжку, бо так було тепліше, і мали подвійне накриття».

      Родина Бандер у с. Воля Задеревацька Стрийського району Львівської області (1933 р.). Сидять: о. Андрій, Піщинська Дарія (?), бабця Розалія, у другому ряді стоять: Марта, о. Федір Давидюк, Володимира, Богдан, Степан, Оксана

      Навчаючись, Бандера провадив активну громадсько-політичну діяльність, зокрема був членом товариств «Просвіта», «Луг», «Основа», «Сокіл», «Сільський господар» та інших. Про ці роки свого життя Степан Бандера писав: «Найбільше часу й енергії я вкладав у своєму студентському періоді в революційну, національно-визвольну діяльність. Вона полонювала мене щораз більше, відсуваючи на другий плян навіть завершення студій. ‹…› До моїх спортивних занять належали біги, плавання, лещетарство [лижі], кошиківка [баскетбол] і передусім мандрівництво. У вільний час я залюбки грав у шахи, крім того співав у хорі та грав на гітарі і мандоліні. Не курив і не пив алкоголю».

      Навчання у стрийській гімназії та Львівській політехніці, членство в «Пласті» та інших громадських організаціях стали визначальними у формуванні СКАЧАТЬ