Степан Бандера. Микола Посівнич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ нормальна; володіє польською, німецькою й руською мовами; грамотність вища; власноручний підпис українською мовою.

      19 грудня 1929 р. у Львові в Академічному домі на Другій курінній раді загону «Червона калина» Степана Бандеру обрали генеральним підскарбієм. Як скарбник він виявляв велику ініціативу для здобуття «пластового заробітку» під час різних свят, імпрез і виступів, виготовляючи з іншими невеликі срібні пластові відзнаки, які мали попит та давали прибуток; також пластуни пакували корицю та какао для «Народної торгівлі», розповсюджували газети. Для залучення коштів організовували виступи та концерти, вдалося купити кінопроектор, який демонстрував глядачам за плату короткометражні фільми. Значною мірою завдяки такій бізнесовій діяльності С. Бандери загін «Червона калина» зумів заробити близько тисячі польських злотих для виготовлення досить коштовного прапора з вигаптуваним кличем: «Не принести сорому українській землі!» Його проект розробили Орест Гладкий і Юліан Буцманюк, а посвячення таємно здійснив отець-митрат Йосиф Сліпий.

      У липні 1930 р. діяв одномісячний табір за участю Бандери й ще 28 членів загону «Червона калина» біля села Крушельниця нині Сколівського району Львівської області. Він закінчився маршем на гору Маківку, де було відправлено панахиду на могилах полеглих січових стрільців. Комендантом табору був Ярослав Рак, бунчужним – Степан Новицький, писарем і референтом ватр – Ярослав Падох, кухарем – Володимир Ерденберґер, референтом піонерки та таборовим лікарем – Богдан Чехут, військовими референтами – Осип Карачевський і М. Поточняк, диригентом – Ярослав Рудницький. 3 серпня 1930 р. на Маківці Степан Бандера склав третю Пластову присягу на прапорі загону «Червона калина».

      Після заборони польською владою «Пласту» 1930 р. Степан Бандера активно долучився до ОУН. Коли після Другої світової війни відновилася діяльність загону «Червона калина», він поновив членство та до смерті постійно підтримував зв’язок із куренем. Згодом його іменем назвали два юнацькі пластові курені: 23-й у Львові та 47-й у Ньюарку (США).

      Студент Степан Бандера

      У 1928–1934 рр. Степан Бандера навчався на агрономічному відділі Львівської політехніки. Під час допитів польської поліції Бандера так описував своє навчання: «У вересні 1928 р. я записався в Українську господарську академію в Подебрадах у Чехо-Словаччині. Однак на початку шкільного року довідався, що академію ліквідували і записи стали недійсними. Записатися до Львівської політехніки я не міг, бо термін запису вже минув, тож поїхав до Кракова, де запис іще тривав. У Кракові я днів зо п’ять жив у свого шкільного товариша Івана Сондея, тоді студента Ягеллонського університету в Кракові, а зараз магістра права в Калуші. Проте зі Львова мені повідомили, що незважаючи на спізнення ще можна буде записатися до Львівської політехніки. Тому я забрав заяву з університету в Кракові й, повернувшись до Львова, записався на сільськогосподарське відділення СКАЧАТЬ