Степан Бандера. Микола Посівнич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      2) за «тереном поширення»: а) локальні (на рівні повіту); б) ширші (діє ОЕ ОУН); в) загальнокрайові; г) екстериторіальні – поза межами України (контролювалися Проводом);

      3) за часом: а) одноразові (екси, роздача листівок); б) одноразові довші; в) затяжні (хронічні);

      4) за засобами: а) демонстрації; б) страйки; в) бойкоти; г) революційний терор і саботаж;

      5) за конструктивізмом: а) боротьба з опортуністами, угодовцями та радянофілами; б) боротьба за опанування «органічного сектора» (легального); в) створення своїх осередків серед легальних товариств і організацій.

      Кличі та гасла визначалися знанням умов, психології населення, його мови та особливостей краю чи країни. Гасла мали бути такого типу: «1) позитивні – право нації на самовизначення; 2) нейтральні – робітники, селяни; 3) негативні – мілітаризм, імперіалізм; 4) спів та музика – „Не пора, не пора…“; 5) релігійні – вказувалося звертати увагу на обряди й звичаї; 6) пропаганда ідей мучеництва – приклад Ольги Басараб, Василя Біласа та інших; 7) карикатури, памфлети, жарти; 8) пропаганда – пресова, радійна».

      За способами проведення розрізняли агітаційно-пропагандистські акції:

      а) позитивні – мали створювати певний погляд і думку, настрої в населення;

      б) негативні – мали вплинути на когось чи на щось за певних обставин;

      в) випереджальні – витлумачення певних подій чи акцій із суспільного життя;

      г) дезінформація – поширення неправдивих і неперевірених чуток;

      д) «пропаганда розкладова» – акції, які створюють анархію та безлад у лавах супротивника;

      е) економічні – «свій до свого по своє»;

      є) культурні.

      Аналіз ефективності діяльності агітаційно-пропагандистських акції ОУН мали проводити за такими пунктами: 1) розміри охоплення певної території; 2) дослідження впливів пропаганди на власний народ, іноземців та окупантів, її позитивні та негативні риси; 3) правильність вибору заходів та термінів їх проведення; 4) вивчення своїх і чужих помилок під час кожної акції.

      Робота агітаційно-пропагандистського апарату в КЕ ОУН поділялася на три блоки:

      1) за теоретичну частину відповідала ідеологічно-політична реферантура;

      2) за її практичне втілення – організаційна реферантура;

      3) за поширення серед населення – реферантура пропаганди.

      Працівники займалися теоретичним обґрунтуванням національно-визвольної боротьби, питаннями націоналістичної ідеології, політичним вихованням членів організації й українського населення, виробленням чітких гасел проти ворожих ОУН ідеологій та партій (груп). Кадрові поповнення реферантур встановлювати дуже важко через конспірацію, знищення та втрату документів, смерті й мовчання учасників та очевидців підпільної боротьби.

      Після нарад КЕ ОУН 1930 р. було вирішено влаштовувати при СКАЧАТЬ