Название: Дівчина у павутинні
Автор: Давід Лаґеркранц
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современные детективы
isbn: 978-617-12-1939-7, 9786171219380
isbn:
І все ж він відмовлявся робити такий вибір. Він не хотів миритися з тим, що доведеться позбутись найдивовижнішого в Авґустовому житті. Ні… про таке й думати годі. Не можна вимагати від батьків, щоб вони обирали між генієм і не генієм. Нікому-бо не дано заздалегідь знати, як буде для дитини найкраще.
Що більше він про це розмірковував, то безглуздішим це йому видавалось. І Франсові спало на думку, що він у це просто не вірить чи, скоріше, не хоче вірити. Зрештою, Надя – лише прецедент, а прецеденти не можуть слугувати за наукове обґрунтування.
Балдер прагнув дізнатися більше. Зненацька задзвонив його мобільник. Останні кілька годин йому телефонували не раз. Один дзвінок був з невідомого номера, другий – від Лінуса. Зі своїм колишнім асистентом він не знав, як і розмовляти, особливо тепер. Ба більше, Франс не був упевнений, що тому взагалі можна довіряти.
Але він таки відповів на дзвінок – либонь, просто з нервозності. То була Ґабрієлла Ґране – привабливий аналітик із СЕПО, і Балдер навіть злегка усміхнувся. Після Фарах Шаріф Ґабрієлла посідала друге місце. Вона мала сяйні красиві очі й гострий розум. А він був небайдужий до розумних жінок.
– Ґабрієлло, – сказав Балдер, – я залюбки поговорив би з вами, проте часу обмаль. Маю важливу справу.
– На це час ви точно знайдете, – незвично суворо відповіла вона. – Ви в небезпеці.
– Ох, дурниці, Ґабрієлло! Я вам уже казав, що вони, може, спробують затягати мене по судах і обібрати до нитки – та й по всьому.
– Франсе, вибачте, але в нас з’явилися нові відомості, до того ж з дуже надійного джерела… Бачиться, загроза справді є.
– Що ви маєте на увазі? – запитав відсторонено Балдер.
Затиснувши телефон між плечем та вухом, він і далі шукав інформацію про Надин утрачений талант.
– Мені важко оцінити ці дані, але вони мене хвилюють, Франсе. Гадаю, їх слід сприйняти серйозно.
– Добре, тоді я теж сприйму. Обіцяю бути вкрай обережним. Як завжди, не виходитиму з дому. Але я тепер, як уже казав, маю невеличкий клопіт. Крім того, я більш ніж упевнений, що ви помиляєтеся. У «Соліфоні»…
– Так, так, звісно, я можу помилятися, – перебила вона. – Це правда. А що, як я маю слушність? Ану ж є бодай крихітний, малесенький ризик, що я маю слушність?
– Ну-у-у…
– Франсе, послухайте мене. Я вважаю, що маю слушність. СКАЧАТЬ