Дівчина у павутинні. Давід Лаґеркранц

Чтение книги онлайн.

      Фуллер працював у Групі реагування на інциденти в інформаційній системі АНБ, яка контролювала внутрішню мережу організації, повсякчас вишукуючи витоки інформації та незаконні втручання. Фуллер був пристойний хлопець: Гарвардський диплом юриста, республіканець, квотербек, патріотична мрія – якщо вірити його резюме. Але Бобові Собаці через колишню коханку цього хлопця вдалося дізнатися, що він страждає на біполярний розлад і, можливо, вживає кокаїн.

      Збудившись, Фуллер може робити всякі дурниці, наприклад, відкривати отримані ззовні файли й документи, попередньо не перемістивши їх до так званої пісочниці, як вимагає протокол безпеки. Крім того, він був гарний на вроду – либонь, навіть трохи єлейним – і скидався більше на фінансиста Ґордона Ґекко[16], ніж на таємного агента. І хтось – здається, сам Боб Собака – висловив ідею, щоб Оса поїхала до нього в Балтимор, переспала з ним і зловила його в медову пастку.

      Оса послала їх усіх під три чорти.

      Вона відкинула й другу їхню ідею – надіслати до головного офісу у Форт-Міді документ з інформацією про незаконні втручання й витоки, заражений новітнім «трояном», що його мали розробити Чума з Осою. Задум полягав у тому, щоб привернути до шпигунського файлу Фуллерову увагу. Хлопець би розхвилювався й неодмінно знехтував заходи безпеки. Зовсім непоганий план: так вони могли б зайти в комп’ютерну систему АНБ без активного втручання, що його можна легко виявити.

      Та Оса сказала, що вона не збирається справляти посиденьки й чекати, доки цей телепень Фуллер дасть маху. Вона не хотіла залежати від помилок інших людей і взагалі весь час вередувала та бунтувала, тож ніхто не здивувався, коли дівчина раптом узяла всю операцію на себе. І хоч це й викликало певні протести, одначе, зрештою, всі на це пристали, добре її проінструктувавши. Оса й справді ретельно записала добуті імена та докладну інформацію про системних адміністраторів, попросивши допомоги в так званої дактилоскопії – дослідженні платформи сервера й операційної системи. А потім вона відмежувалася від «Республіки гакерів» і всього світу, і Чумі здавалося, що вона не дуже прислухається до його порад. Наприклад, що їй не варто користуватися своїм ніком, своїм псевдонімом, що слід працювати не вдома, а в якомусь віддаленому готелі, де б вона поселилася під вигаданим ім’ям, – на той випадок, якщо нишпоркам АНБ вдасться її вистежити крізь заплутані лабіринти мережі Tor. Та вона, певна річ, усе робила на власний розсуд, і Чумі лишалося сидіти за столом в Сундбіберґу й знервовано чекати. Ось чому він досі не мав анінайменшого уявлення про те, як вона діяла.

      Достеменно Чума знав тільки одну річ: те, що вона зробила, – легендарне, і доки за вікном завивала буря, він трохи відсунув убік сміття на столі, нахилився вперед і надрукував: «Розкажи! Які відчуття?»

      «Порожнеча», – відповіла вона.