Дівчина у павутинні. Давід Лаґеркранц

Чтение книги онлайн.

      Алона ніколи особливо не нервувалася й завжди без проблем концентрувалась на потрібних речах. Вона мала сорок вісім років, була висока на зріст і відверта у своїх висловлюваннях, з розкішною фігурою та маленькими розумними очима, що всякого могли б позбавити рівноваги. Алона, здавалось, бачила людей наскрізь і вже точно не відзначалась особливою повагою до начальства. Вона могла б приструнчити будь-кого, хоч самого генерального прокурора. Це була одна з причин, чому Ед-Архімед так добре з нею ладнав. Ніхто з них не надавав великого значення статусові: вони обоє зважали тільки на здібності людини, і тому керівниця служби безпеки в такій невеличкій країні, як Швеція, була для Алони дрібною пташкою.

      Але за той час, поки перевіряли її дзвінок, вона зовсім спантеличилася. Звісно ж, не через Гелену Крафт. До цього спричинилася драма, що розігралась у їхньому офісі. До спалахів люті Еда всі вже, певна річ, звикли. Він міг горлати, ревіти, бити кулаком у стіл майже без причини. Одначе тепер щось підказало їй: тут ситуація зовсім іншого масштабу.

      Чоловік здавався спаралізованим. Доки розгублена Касалес намагалася зліпити докупи кілька слів, навколо Еда вже зібралися люди. Їхні обличчя виявляли тривогу й переляк, та Алона чи то від власного ідіотизму, чи просто від сильного шоку слухавки не поклала й не сказала, що передзвонить пізніше. Вона лише дочекалася, коли її з’єднають з Ґабрієллою Ґране – з тією молодою чарівною дівчиною, аналітиком із СЕПО, з якою вона познайомилась у Вашингтоні й одразу спробувала закрутити роман. І хоча з цього нічого не вийшло, Алона попрощалася з нею з почуттям глибокої приязні.

      – Привіт, дорогенька, – сказала вона. – Як живеш?

      – Непогано, – відповіла Ґабрієлла. – У нас жахлива погода, а так усе чудово.

      – Добре ми посиділи минулого разу, еге ж?

      – Безперечно, було дуже приємно. На другий день, правда, голова боліла з похмілля. Але, гадаю, ти телефонуєш не для того, щоб кудись мене запросити?

      – На жаль, не для того. Я телефоную, бо ми перехопили серйозну загрозу на адресу одного шведського науковця.

      – Кого саме?

      – Ми довго не могли розібратися в інформації чи навіть збагнути, про яку країну йдеться. Повідомлення було зашифроване. Воно складалося тільки з якихось дивних кодів, проте з кількох маленьких шматочків пазла нам удалося… що за чортівня?..

СКАЧАТЬ