Байстрючка. Марія Хімич

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ й задоволеними пісенними мотивами у виконанні веселого патланя Міхи-найта.

      Але видіння й після весілля хрещениці продовжували переслідувати мене. Я бачила, як мене засудять до виправних робіт на льонокомбінаті та як мене жалітиме тамтешня начальниця; як Надія, головний бухгалтер їдальні заводу «Передовик», страждатиме від ниркової кольки в оточенні мертволицих зечок; як Назар повернеться до своєї відьми «Зіни з магазину», схиблений від її приворотних настоянок, та як у мене народиться надзвичайно талановита донька.

      Я вжахнулася від свого дару і, уже після відбуття покарання, зачастила до нашого місцевого православного храму. Його настоятель, отець Іов, помітив мене. Йому розповіла під час сповіді все-все про себе, і він порадив мені прийняти той дар ніби коштовність, якій немає ціни.

      Проте я не могла знайти собі місця – бачила, як Варварка перебирає чоловіками, мов тасує грубу колоду карт таро, та всю себе віддає бізнесовим справам; як мама вмирає на моїх руках, ніби повільно заглиблюється в кому; як я все життя, що мені залишилося, мучаюся й страждаю від порожнечі в серці…

      Отець Іов сказав, що в мене є лише один спосіб порятуватися від видінь – не зволікаючи, піти в монастир. Але я не могла залишити Варварку й народити дитину в оточенні німих чорних монашок. Щось мене не пускало відмовитися від буденної гріховної суєти…

      Настоятель попросив мене про послугу – допомогти йому відмолити одного підлітка, що вчинив самогубство. Я зверталася до Бога три дні. Нарешті по мене прийшла Варварка – вона втекла від бабусі, щоб забрати маму додому.

      5 Варварка

      Мама лежала в храмі на підлозі, животом догори. Він стримів уперед горою, неприродно великий і напружений навіть на фоні її набряклих вологою рук та ніг. Здавалося, на ньому змійками миготить електрика.

      Вона молилася, знаходилася в якомусь страхітливому епілептичному стані посеред плачу воскових свіч і задушливого запаху ладану, у який було домішано ще щось. На маму було вдягнено чужу волохату кофту, бо в приміщенні відвідувачів хапали дрижаки. Такою я її запам’ятала – огрядною великою тіткою не від світу сього в потворній кофті.

      Удома мама оклигала. Але щось у ній залишилося від тієї тітки. І справа не в зайвих кілограмах і любові до безформного страшнючого одягу. У мамі зламався якийсь механізм, який раніше робив її задиркуватою, настирливою та сміливою. Вона стала сумирною й закритою, із приємним усміхом на «фасаді», ніби все гаразд і не варто за неї переживати, а особливо – ставити незручні запитання.

      Що цікаво, отець Іов через кілька днів після того, як я забрала з його лабетів маму, емігрував до США, за офіційною версією, з причини переслідування з боку влади за його релігійні переконання. А за неофіційною – через страх безповоротно потрапити до тюрми за непоборне бажання гладити й пестити підлітків-хлопчиків із числа своїх парафіян. За кордоном він заснував власну протестантську церкву, СКАЧАТЬ