Хірург. Тесс Ґеррітсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що малий повзун жує манжети її штанів. Вона легенько струсила малюка і відсунулася подалі від його беззубого рота.

      – Ось вона, – сказала Анна, поставивши шкатулку на кухонний стіл. – Ми не хотіли залишати її в квартирі, адже там постійно ходять прибиральники. Мій брат подумав, що краще нехай вона побуде в мене, доки ми всі разом вирішимо, що робити з прикрасами. – Вона підняла кришку, і забриніла тихенька мелодія. «Somewhere, My Love»[31]. Здавалося, що Анна одразу ж поринула в музику. Вона сиділа нерухомо, її очі наповнювали сльози.

      – Місіс Ґарсія?

      Анна видихнула.

      – Вибачте. Мабуть, мій чоловік завів її. Я не сподівалася почути…

      Мелодія сповільнилася, прозвучали останні солодкі ноти, і музика стихла. У тиші, скорботно опустивши голову, Анна дивилася на прикраси. Сумовито й неохоче вона відкрила одне із вистелених оксамитом відділень і вийняла звідти кулон.

      Ріццолі відчула, як пришвидшилось серцебиття, коли взяла кулон із рук Анни. Він був точнісінько таким, як той, що вона бачила на шиї Елени в морзі, – на тонкому золотому ланцюжку висіли невеликий замочок і ключик. Вона обернула замочок і побачила штамп «18 карат».

      – Звідки цей кулон у вашої сестри?

      – Не знаю.

      – Можливо, ви знаєте, як давно він у неї був?

      – Це, мабуть, щось нове. Я ніколи не бачила його до того дня…

      – Якого дня?

      Анна важко ковтнула і тихенько додала:

      – До того дня, коли забрала його з моргу. Разом з іншими прикрасами.

      – На ній також були сережки і перстень. Ви раніше бачили їх?

      – Так. Вона вже давно їх носила.

      – Але не цей кулон.

      – Чому ви постійно про нього питаєте? Який він має стосунок до… – Анна затнулася, широко розплющивши очі від жахливого здогаду. – О Боже. Ви думаєте, що це він одягнув на неї той кулон?

      Малюк, який сидів на дитячому стільці, ніби відчув її тривогу, і розплакався. Анна опустила на підлогу свого сина і поквапилася взяти на руки заплакане немовля. Міцно притискаючи його до себе, вона відвернулася від кулона, наче хотіла захистити малого від того зловісного талісману.

      – Будь ласка, заберіть його, – прошепотіла вона. – Я не хочу, щоб він був у моєму домі.

      Ріццолі поклала кулон до пластикового пакета.

      – Я напишу вам розписку.

      – Не треба, просто заберіть його! Можете залишити собі.

      Ріццолі все одно написала розписку і залишила її на столі поряд із тарілочкою з протертим шпинатом.

      – Я маю ще одне запитання, – обережно сказала Ріццолі.

      Анна міряла кроками кухню, схвильовано погойдуючи малюка.

      – Будь ласка, перегляньте прикраси в шкатулці вашої сестри, – продовжила Ріццолі. – І скажіть, чи нічого не зникло.

      – Минулого СКАЧАТЬ