Хірург. Тесс Ґеррітсен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тільки нікнейми. Жодних справжніх імен, жодних облич, усі аноніми. Так ми почуваємось у безпеці і можемо ділитися своїми таємницями. – Вона зупинилася. – Ви ніколи не спілкувалися у чаті?

      – Розмовляти із безликими незнайомцями – гадаю, це не зовсім моє.

      – Іноді, – тихенько продовжила вона, – безликий незнайомець – єдина у світі людина, з якою ви можете говорити.

      У цих словах він почув усю глибину її болю, але не знав, що відповісти.

      За якусь мить Кетрін глибоко вдихнула і відвела погляд від Мура, зосередившись на своїх руках, складених на колінах.

      – Ми зустрічаємося раз на тиждень, у середу, о дев’ятій годині вечора. Я заходжу в Інтернет, обираю сайт, вписую ПТСР, тоді womanhelp. І потрапляю до чату. Я спілкуюся з іншими жінками, друкуючи повідомлення. Наші слова з’являються на екрані, де всі можуть їх бачити.

      – ПТСР? Я так розумію, воно розшифровується…

      – Посттравматичний стресовий розлад. Буденний медичний термін, який описує те, від чого потерпають учасниці чату.

      – Про яку травму йдеться?

      Вона підняла голову і глянула йому в очі.

      – Зґвалтування.

      Здавалося, що це слово повисло між ними, самим своїм звучанням електризуючи повітря. Одне жорстоке слово, а відчуття таке, ніби хтось ударив.

      – Ви заходите до чату через Ендрю Капру, – ледь чутно сказав Мур. – Через те, що він зробив з вами.

      Вона здригнулась і відвела погляд.

      – Так, – прошепотіла Кетрін.

      Вона знову дивилася на свої руки. Мур спостерігав за нею, а в самого всередині закипала лють на того, хто зробив це з нею. Адже Капра розтерзав її душу. І Мур раптом замислився над тим, якою Кетрін була до нападу. Лагіднішою, дружелюбнішою? А може, вона завжди цуралася близьких контактів із людьми, наче квітка, скута кригою?

      Вона випросталась і продовжила:

      – Саме там я і зустріла Елену Ортіз. Звісно, тоді я не знала її справжнього імені. Я бачила тільки її нікнейм, Поузі П’ять.

      – Скільки жінок перебуває в цьому чаті?

      – По-різному. Деякі зникають. Час від часу з’являється кілька нових імен. У будь-який вечір нас може бути від трьох до десяти.

      – Як ви дізналися про цей чат?

      – З брошури для жертв зґвалтування. Її роздають у всіх міських жіночих консультаціях і лікарнях.

      – То виходить, що всі жінки в чаті – з Бостона або його околиць?

      – Так.

      – А Поузі П’ять часто бувала в чаті?

      – Час від часу заходила, особливо останні два місяці. Вона рідко щось писала, але я бачила її нікнейм на екрані й знала, що вона читає нашу розмову.

      – Вона щось казала про своє зґвалтування?

      – Ні. Просто була там. Ми писали їй привіти, і вона відповідала на наші привітання. Але нічого не писала про себе. Складалося враження, що вона боялась. Або занадто соромилася, щоб про це розказати.

      – Тобто, СКАЧАТЬ