Не йди. Марґарет Мадзантіні

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ будинок, який ми винаймали на морському узбережжі, на південь від міста. Моя машина несподівано заглухла на автостраді, обабіч якої були висохлі брудні луки та декілька промислових споруд. Довелося йти пішки під палючим сонцем, щоб дістатися цих будинків, вони єдині виднілися вдалині на самому краю міста. Це були перші дні липня шістнадцять років тому.

      Я увійшов у той бар спітнілим і в найгіршому настрої. Замовив собі каву та склянку води й запитав, де знайти механіка. Вона, зігнувшись, щось шукала рукою в холодильнику.

      – А незбираного молока немає? – це були перші слова, які я від неї почув, вона зверталася до хлопця з рябим обличчям, що стояв за барною стійкою, на талії в нього був зав’язаний сіруватий фартушок.

      – Звідки?! – відповів він, наливаючи мені воду й підставляючи під склянку мокре металеве блюдечко.

      – Нічого страшного, – сказала вона й поставила на лавку за кілька міліметрів від мене упаковку знежиреного молока. Її пальці полізли в маленький квітчастий пластиковий гаманець із застібкою, вона витягнула звідти гроші й поклала їх поряд із молоком.

      – Механік є, – прошепотіла вона до мене, забираючи решту. – Та невідомо, чи працює майстерня.

      Я обернувся на звук цього голосу, що прозвучав неначе котяче нявкання. Тоді наші погляди зустрілися вперше. Вона не була вродливою, і навіть не надто молодою. Неякісно знебарвлене волосся обрамляло вилицювате худе обличчя, на якому блищали очі, що здавалися такими сумними від надмірної кількості макіяжу. Залишивши молоко на стійці, вона попрямувала до музичного апарата. Хоч на вулиці й сяяло сонце, у цьому барі було досить темно, він був заповнений різким смородом від забитої каналізації та настирливою музикою якогось англійського гурту, що був тоді в моді. Вона стояла майже приліпившись до того апарата, заплющила очі й почала повільно хитати головою. Так цей хитливий обрис і залишався в темному закутку бару. Бармен вийшов з-за стійки бару до самих дверей, щоб показати мені дорогу. Я провештався по всьому кварталу, так і не знайшовши майстерні. На дорозі не було нікого. Якийсь старий на балконі витрушував скатертину. Я повернувся в бар ще більш спітнівши.

      – Я нічого не знайшов.

      Узявши з коробки декілька паперових серветок, утер собі чоло.

      Музичний автомат уже мовчав, та вона ще була там. Не рухаючись, сиділа на стільці, дивилася поперед себе, жуючи американську жуйку. Підвелася, забрала свою упаковку молока зі стійки й попрощалася з хлопцем. На порозі вона зупинилася:

      – Я йтиму в той бік, якщо ви хочете…

      Я поплентався за нею під палючим сонцем. На ній була бузкова майка й коротка яскраво-зелена спідниця, на ногах босоніжки з різнокольорових шматочків шкіри на високих підборах, на яких незграбно рухалися її худі литки. Молоко поклала в сумку, пошиту з клаптиків і з таким довжелезним ременем, що вона сягала майже колін. Жінка не звертала на мене уваги, ішла швидко, СКАЧАТЬ