Название: Мерщій тікай і довго не вертайся
Автор: Фред Варґас
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современные детективы
isbn: 978-617-12-1146-9, 9786171211452
isbn:
– Ні, – підтвердив Жос. – Не можу найняти її.
– Це по-дурному.
– Дуже по-дурному.
– А ще там Лізбет. А це – неймовірна перевага.
– Величезна перевага.
– Саме так. Але ти не можеш найняти ту кімнату. Бо він тобі в печінках сидить.
– Хвилиночку, Дамасе, це він мене на дух не виносить.
– Та це однаково щодо кімнати. Ти не можеш найняти її.
– Не можу.
– Як же це невдало часом буває. Ти впевнений, що не можеш?
Жос стиснув щелепи.
– Впевнений, Дамасе. І нема чого більше про це говорити.
Жос вийшов з крамнички, аби піти в кафе навпроти – «Вікінг». Не те щоб нормандці й бретонці надто любили одне одного, раз по раз перетинаючись на кораблях у спільних морях, але Жос знав, що він же також міг народитися по той бік Північного моря. Шеф, Бертен, високий чоловік з русяво-білявим волоссям, високими вилицями та ясними очима, пропонував найкращий у світі кальвадос. Трунок той неначе створений для того, щоб, добре струшуючи нутрощі, дарувати вічну молодість, а не відправляти вас прямісінько на той світ. Казали, що яблука господар привозив з власних угідь, де бики жили до ста років і помирали ще цілком бадьорими. Ось такі-от яблучка.
– Щось не клеїться сьогодні зранку? – стурбовано запитав Бертен, подаючи кальвадос.
– Дрібниці. Просто часом невдало все буває, – відповів Жос. – Як ти гадаєш, Декамбре мене на дух не виносить?
– Ні, – відповів Бертен з властивою йому нормандською обережністю. – Я б сказав, він вважає тебе грубим мужлаєм.
– У чому різниця?
– Скажімо, з часом це можна виправити.
– Час! Ви, нормани, тільки про нього й говорите. Одне слово раз на п’ять років, та й то як пощастить. Якби весь світ був таким, як ви, то цивілізація розвивалася б дуже повільно.
– А може, так було б і на краще.
– Час! Але скільки цього часу потрібно, Бертене? Ось у чому питання.
– Не дуже багато. Років з десять.
– Отже, все пропало.
– А що, це терміново? Ти б хотів порадитися з ним?
– Ще чого! Хочу винайняти кімнату.
– Тобі варто було б прискоритися, бо кандидат уже є. Декамбре комизиться, бо той тип запав на Лізбет.
– А чому ти вважаєш, що мені варто прискоритися? Старий вважає мене мужлаєм.
– Ти маєш зрозуміти, Жосе, він ніколи не плавав. До речі, а хіба ти насправді не мужлай?
– Ніколи не стверджував протилежного.
– Ось бачиш. Декамбре – знавець. Скажи мені, Жосе, чи зрозумів ти своє дев’ятнадцяте оголошення?
– Ні.
– Як на мене, воно химерне. Химерне, як і інші оголошення останніми днями.
– Дуже химерне. Мені не дуже подобаються ці оголошення.
– А чому тоді ти їх читаєш?
– За них платять, і то добре СКАЧАТЬ