Мерщій тікай і довго не вертайся. Фред Варґас
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Мерщій тікай і довго не вертайся - Фред Варґас страница 9

СКАЧАТЬ печінках сидить.

      – Ні, – підтвердив Жос. – Не можу найняти її.

      – Це по-дурному.

      – Дуже по-дурному.

      – А ще там Лізбет. А це – неймовірна перевага.

      – Величезна перевага.

      – Саме так. Але ти не можеш найняти ту кімнату. Бо він тобі в печінках сидить.

      – Хвилиночку, Дамасе, це він мене на дух не виносить.

      – Та це однаково щодо кімнати. Ти не можеш найняти її.

      – Не можу.

      – Як же це невдало часом буває. Ти впевнений, що не можеш?

      Жос стиснув щелепи.

      – Впевнений, Дамасе. І нема чого більше про це говорити.

      Жос вийшов з крамнички, аби піти в кафе навпроти – «Вікінг». Не те щоб нормандці й бретонці надто любили одне одного, раз по раз перетинаючись на кораблях у спільних морях, але Жос знав, що він же також міг народитися по той бік Північного моря. Шеф, Бертен, високий чоловік з русяво-білявим волоссям, високими вилицями та ясними очима, пропонував найкращий у світі кальвадос. Трунок той неначе створений для того, щоб, добре струшуючи нутрощі, дарувати вічну молодість, а не відправляти вас прямісінько на той світ. Казали, що яблука господар привозив з власних угідь, де бики жили до ста років і помирали ще цілком бадьорими. Ось такі-от яблучка.

      – Щось не клеїться сьогодні зранку? – стурбовано запитав Бертен, подаючи кальвадос.

      – Дрібниці. Просто часом невдало все буває, – відповів Жос. – Як ти гадаєш, Декамбре мене на дух не виносить?

      – Ні, – відповів Бертен з властивою йому нормандською обережністю. – Я б сказав, він вважає тебе грубим мужлаєм.

      – У чому різниця?

      – Скажімо, з часом це можна виправити.

      – Час! Ви, нормани, тільки про нього й говорите. Одне слово раз на п’ять років, та й то як пощастить. Якби весь світ був таким, як ви, то цивілізація розвивалася б дуже повільно.

      – А може, так було б і на краще.

      – Час! Але скільки цього часу потрібно, Бертене? Ось у чому питання.

      – Не дуже багато. Років з десять.

      – Отже, все пропало.

      – А що, це терміново? Ти б хотів порадитися з ним?

      – Ще чого! Хочу винайняти кімнату.

      – Тобі варто було б прискоритися, бо кандидат уже є. Декамбре комизиться, бо той тип запав на Лізбет.

      – А чому ти вважаєш, що мені варто прискоритися? Старий вважає мене мужлаєм.

      – Ти маєш зрозуміти, Жосе, він ніколи не плавав. До речі, а хіба ти насправді не мужлай?

      – Ніколи не стверджував протилежного.

      – Ось бачиш. Декамбре – знавець. Скажи мені, Жосе, чи зрозумів ти своє дев’ятнадцяте оголошення?

      – Ні.

      – Як на мене, воно химерне. Химерне, як і інші оголошення останніми днями.

      – Дуже химерне. Мені не дуже подобаються ці оголошення.

      – А чому тоді ти їх читаєш?

      – За них платять, і то добре СКАЧАТЬ