Мерщій тікай і довго не вертайся. Фред Варґас
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Мерщій тікай і довго не вертайся - Фред Варґас страница 23
Название: Мерщій тікай і довго не вертайся
Автор: Фред Варґас
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современные детективы
isbn: 978-617-12-1146-9, 9786171211452
isbn:
Адамберґ мовчки вів машину, спокійнісінько маневруючи у шестигодинному заторі. Авто повільно під’їжджало до кримінального розшуку.
– Дещо не сходиться, – сказав він, зупинившись на червоне світло.
– Я бачив, – перервав його Данґлар.
– Що? – запитав Бартено.
– Той тип розмалював не всі квартирні двері, – відповів Адамберґ. – Він розмалював усі, крім одних. І так у всіх трьох будинках. Розташування чистих дверей не завжди збігалося. На шостому зліва – у багатоповерхівці Маріз, на третьому справа – на вулиці Пуле, і на четвертому зліва – на вулиці Коленкур. Це не надто вкладається у схему «інтервенції».
Данґлар зосереджено покусував губи.
– Цей натяк на порушення гармонії вказує на те, що це витвір мистецтва, а не просто елемент декору, – мовив він. – Що митець пропонує ідеї для роздумів, а не просто шпалери. Непофарбовані двері – це елемент, якого бракує, замкова шпарина, незавершеність, випадковість.
– Фальшива випадковість, – підправив Адамберґ.
– Митець має сам створювати випадковість.
– Це не митець, – тихо сказав Адамберґ. Він припаркувався біля кримінального розшуку, натиснувши на ручне гальмо.
– Чудово, – припустив Данґлар. – І хто ж це?
Адамберґ зосередився, міцно тримаючи кермо.
– Тільки не кажіть, будь ласка, «я не знаю», – додав Данґлар.
Адамберґ усміхнувся.
– У такому разі я краще промовчу, – сказав він.
Швидким кроком Адамберґ повернувся до себе, щоб не пропустити приходу Камілли. Він прийняв душ і вмостився у крісло, аби з півгодинки помріяти, бо Камілла зазвичай пунктуальна. Єдина думка в його голові була про те, що він почувається голим під власним одягом. Так завжди буває, коли він довго не бачить її. Голий під власним одягом – насправді ж нормальний для кожного стан. Цей логічний висновок зовсім не збентежив Адамберґа. Факт лишався фактом: в очікуванні на Каміллу він почувався голим під власним одягом, а на роботі – не почувався. Різниця була абсолютно чіткою, і байдуже – логічна вона чи ні.
ІХ
У четвер Жос позичив у Дамаса маленький пікап і між трьома випусками новин з тривожним нетерпінням перевіз усі свої пожитки. Знадобилося кілька поїздок, і останнього разу Дамас допоміг йому, коли довелося спускати з сьомого поверху великі речі. Їх виявилося не так уже й багато: морська валіза, обгорнута чорною парусиною і скріплена мідними заклепками, трюмо, на якому намальовано трищоглову шхуну біля причалу, важке крісло ручної роботи, виготовлене великими руками прапрадідуся в ті рідкісні хвилини, коли він забігав додому.
Усю ніч він провів у нагромадженні нових страхів. Декамбре – тобто Ерве Дюкведік – учора наговорив забагато, заправившись шістьма карафками вина. І Жос дуже боявся, чи не прокинеться старий у паніці і не захоче відправити моряка на край світу. Але нічого такого не трапилося, і Декамбре з гідністю пережив СКАЧАТЬ