Мерщій тікай і довго не вертайся. Фред Варґас

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Моя мама казала, що волосся – це статок чоловіка, – казав Жос. – А глянувши на тебе, не скажеш, що ти процвітаєш.

      – Воно брудне? – спантеличено запитав юнак.

      – Трохи так. Не вважай за образу. Це ж тобі на користь, Дамасе. У тебе гарне волосся, і ти маєш дбати про нього. Хіба сестра ніколи тобі не каже про це?

      – Звісно. Я весь час забуваю.

      Дамас схопив кінчики волосся і роздивився їх.

      – Маєш рацію, Жосе. Саме це я зараз і зроблю. Можеш постерегти крамничку? Марі-Бель не повернеться раніше десятої.

      Дамас жваво підскочив, і Жос бачив, як він перетнув майдан і побіг до аптеки. Моряк зітхнув. Бідний Дамас. Він такий добрий, хороший, а клепки в голові бракує. Останнє ладен віддати. Пряма протилежність аристократу. У того в голові все на місці, зате в серці нема нічого. Несправедливо влаштоване життя.

      Удар у Бертенів гонг пролунав о восьмій годині п’ятнадцять хвилин. Дні ставали коротшими, і майдан вже заполонили тіні і сонні голуби. Жос сердито плівся у «Вікінг». Декамбре він помітив за дальнім столиком перед двома карафками з червоним вином. Старий убрався у темний костюм, краватку і білу сорочку, потерту біля коміра. Він читав – єдиний з усього товариства, що зібралося у «Вікінгу». У нього був цілий день, щоб приготувати свою промову, і Жос гадав, що все буде надзвичайно вишукано. Але йому все одно не вдасться надурити Ле Ґерна. Плавав він багато де і всякого набачився.

      Не вітаючись, Жос важко всівся за стіл, і Декамбре наповнив два келихи.

      – Дякую, що прийшли, Ле Ґерне, я б не хотів відкладати це на завтра.

      Жос просто кивнув і глибоко ковтнув.

      – Вони у вас? – запитав Декамбре.

      – Хто?

      – Оголошення за день, химерні оголошення.

      – Я не тягаю все з собою. Вони у Дамаса.

      – Ви їх пам’ятаєте?

      Жос повільно почухав щоку.

      – Був ще один тип, який розповідав про своє життя, без початку і кінця, як завжди, – сказав він. – І ще одне послання італійською, як цього ранку.

      – Це латина, Ле Ґерне.

      На мить Жос змовк.

      – І взагалі, мені це не подобається. Читати листи, яких не розумієш, – не надто чесна робота. Чого він хоче, цей тип? Набриднути всім навколо?

      – Цілком імовірно. Скажіть, будь ласка, а чи не могли б ви сходити за тими повідомленнями?

      Жос випив свій келих і піднявся. Справа приймала несподіваний оберт. Він хвилювався, як і тієї ночі на морі, коли все стало хаосом і не було жодної точки опори. Вони гадали, що скелі по правому облавку, а на світанку з’ясувалося, що вони прямо по курсу на північ. Тоді він ледь уник катастрофи. Жос швиденько сходив за листами і повернувся, розмірковуючи про те, а чи не перебуває зараз Декамбре по лівому облавку, коли Жос гадає, що він по правому. А тоді поклав три конверти кольору слонової кістки на стіл.

      Бертен щойно приніс гарячі страви – ескалоп з картоплею по-нормандськи – і третю карафку. Жос накинувся на їжу, не чекаючи на Декамбре, який СКАЧАТЬ