Стократ. Марина Дяченко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Зморщив лице, як від кислого:

      – Ясен… перебуває неподалік.

      – Наче й немає в тебе ні чуття, ні смаку, – учитель хмурнів на очах. – Сказано: ясен – не заєць, від сокири не втече! Що ти мені верзеш, я ж на тебе сподівався!

      – Це через те, що я…

      – Тихо! Постій поки що… Ви двоє, вибирайте!

      Дванадцятирічні близнюки Окра й Бик якийсь час були улюбленцями вчителя – язики вони мали на диво чутливі. Щоправда, в останні місяці майстер охолов до них, бо хлопці ухилялися від нудного й важкого навчання, як могли. Тепер, порушуючи правила, учитель налив їм у дві склянки з однієї сулії. Рідина була прозора.

      – Собака, – перший сказав Окра.

      – Собака, – луною відгукнувся Бик.

      – Що – собака? – у майстра роздималися ніздрі.

      – Не клич собаку, покусає, – без тіні сумніву випалив Окра.

      – Не клич чужого собаку, – приспів Бик. – Покусає до крові!

      – Брехати ви майстри, – учитель оглянув обох зі зневагою. – У посланні сказано: «Не називай собаку вівцею, а свиню коровою». Ідіть додому, обидва, бачити вас не можу… Ти! – він обернувся до Джміля так різко, що той підстрибнув. – Будеш пробувати, ще й далі мене ганьбити? Чи зразу підеш додому?

      Юрба навколо шуміла дедалі впевненіше:

      – Діти в чому винні? Що ти за вчитель такий! Боїшся, що учень заткне тебе за пояс? Тому й не вчиш? Ціну собі набиваєш? Негарно!

      Багато хто, піднімаючи голос, навмисне повертався до крісла, де безпристрасно сидів Очі-й-Вуха: подивися, мовляв, донеси до князя, що за неподобство чинить тут майстер-мовознавець. Шум, у якому щораз ясніше проступала злість, добряче заважав Джмілеві, коли він узяв у тремтячі руки склянку з криваво-червоною рідиною.

      Перше – запах. Нехай заповнить тебе зсередини. Ти все одно нічого не зрозумієш, зате настроїшся на потрібний лад… Ніколи не кажи, на що схожий запах. Не порівнюй ні з їжею, ні з квіткою, ні з глиною, ні з вигрібною ямою. Відпусти свій розум. Просто відчуй.

      Засвербіли ніздрі. Запах був такий тонкий, що Джміль перестав його відчувати вже через кілька секунд.

      Тепер смак. Чотири напрямки значення: солоний як воля, солодкий як ступінь, кислий як рух, гіркий як час. І такти післясмаку, тому що справжній смак завжди розгортається, завжди тече.

      Тут чотири зв’язані поняття, всього чотири. Дім. Допомога. Що ще? Дім…

      Він раптом згадав батьківський трактир. Поріг з чотирьох високих східців. Два димарі двох печей – Ящірки й Цариці. У тих краях, звідки родом мати, печам завжди дають імена. На перевалі печі топлять майже цілий рік, і запасати паливо треба з весни до весни…

      Ні, печі ні при чому. І дим теж. Стіни… Дім… Батько стоїть посеред двору, взявши руки в боки…

      – Стіни дому… – почав він зненацька тонким голосом.

      Учитель підняв брови.

      – Стіни дому… зміцнюють… хазяїна.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст СКАЧАТЬ