Шоколад. Джоан Гаррис

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ безумовно, дає всі причини для пліток, якщо не сказати більше. Жовтогаряча вітрина так і вабить око. Немов величезна цукерка, з якої хочеться здерти фантика, що ніби лишилася тут випадково після карнавалу. Є щось тривожне в цьому яскравому шматкові пластику, в тому, як він блищить на сонці. Я буду щасливий, коли ремонт завершиться й колишня пекарня знову стане пекарнею.

      На мене багатозначно поглядає сестра. Вона вважає, що я стомлюю тебе. І як тільки ти їх терпиш? Їхні гучні голоси, командирські замашки? А тепер настав час відпочивати. Її солоденький грайливий тон дратує, ріже слух. Вона бажає добра, кажуть твої очі. Не гнівайся на них, вони знають, що роблять. А от я не добрий. Я прийшов сюди не тебе утішати – щоб утішитися самому. І все-таки мені хочеться вірити, що мої візити роблять тобі приємність, вносять свіжий струмінь у твоє життя, що перетворилося на мляве, безбарвне існування. По вечорах телевізор протягом однієї години, зміна положення п’ять разів на день, годівля через трубочку. Про тебе говорять, як про неживий предмет: «Думаєш, він нас чує? Розуміє щось?» Твоя думка нікому не цікава, тебе навіть не запитують… Ти живеш у повній ізоляції, але, як і раніше, почуваєш, думаєш… Ось воно, справжнє пекло, суцільний жах, без напускної барвистості середньовічних вистав. Цілковита ізоляція. А я звертаюся до тебе: навчи, як знайти контакт із людьми. Дай мені надію.

      4

      13 лютого. Четвер

      Чоловіка із собачкою звати Ґійом. Учора він допоміг мені занести в будинок багаж, а сьогодні вранці став моїм першим відвідувачем. Прийшов разом зі своїм псом Чарлі. Привітався із соромливою чемністю, майже по-лицарськи.

      – Мило у вас тут, – сказав він, окинувши залу поглядом. – Напевно, усю ніч працювали, не покладаючи рук.

      Я засміялася.

      – Просто чудесне перетворення, – додав Ґійом. – Не знаю чому, але я думав, ви збираєтеся відкрити в нас ще одну пекарню.

      – Щоб збанкрутити бідолаху месьє Пуату? З його хворим попереком і нещасною дружиною-інвалідом, яка й так не може спати ночами? Не думаю, що він був би мені вдячний.

      Ґійом нахилився, поправляючи на Чарлі нашийник, але я помітила веселий блиск у його очах.

      – Виходить, ви вже познайомилися?

      – Так. Я дала йому рецепт ячмінного відвару від безсоння.

      – Якщо допоможе, він на все життя стане вам добрим другом.

      – Допоможе, – запевнила я. Потім запхала руку під прилавок і витягла маленьку рожеву коробочку зі срібним бантиком у формі серця. – Візьміть. Це вам. Моєму першому гостеві.

      – Ну що ви, мадам, я…

      – Називайте мене просто Віана. І я не прийму відмови. – Я пхнула коробочку йому до рук. – Вам сподобається. Це ваші улюблені.

      – Звідки ви знаєте? – запитав він з посмішкою, обережно ховаючи подарунок до кишені плаща.

      – А от СКАЧАТЬ