Доктор Сон. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

      Денні вхопив зубну щітку і відчинив двері.

      – Зі мною все на сто відсотків в порядку. Бачиш?

      Він широко їй усміхнувся. Зробити це було неважко – тепер, коли місіс Мессі пропала.

      Занепокоєний вираз покинув мамине обличчя.

      – Добре. Не забудь почистити кутні. Саме там люблять ховатися рештки їжі.

      – Почищу, ма.

      Зсередини своєї голови, з далекої глибини, де на особливій полиці стояла дублета його особливої скриньки, Денні чув приглушені крики. Він не переймався. Він вважав, що скоро вони припиняться, і виявився правим.

      Через два роки, в останній день перед вихідними Дня подяки, на середині безлюдних сходів у початковій школі «Алафі»[18], перед Денні Торренсом з’явився Горес Дервент. Плечі його костюма були всипані конфеті. З його зогниваючої руки звисала маленька чорна маска. Він противно смердів могилою.

      – Чудова вечірка, хіба ні? – запитав він.

      Денні відвернувся і пішов геть, і то дуже швидко.

      Коли закінчилися уроки, він зателефонував по міжміському Діку прямо в той ресторан, в якому Дік працював у Кі-Весті.

      – Наступний з насельців «Оверлука» знайшов мене. Скільки скриньок я можу мати, Діку? У себе в голові, я хотів сказати.

      Дік захихотів.

      – Стільки, скільки тобі потрібно, золотко. У тому-то й полягає краса сяйва. Чи ти гадаєш, ніби мій Чорний Дідо був єдиним, кого мені довелося назавжди замкнути?

      – Вони там помирають?

      Цього разу хихотіння не прозвучало. Цього разу в голосі Діка була так холодність, якої хлопчик ніколи до того не чув.

      – Тобі це не байдуже?

      Денні було байдуже.

      Коли невдовзі після Нового року колишній володар «Оверлука» з’явився знову – цього разу у шафі в спальні Денні – Денні був готовим. Він увійшов до шафи і причинив за собою двері. Скоро по тому на високій ментальній полиці поряд зі скринькою, в якій утримувалася місіс Мессі, з’явилася друга ментальна скринька. Знову чулося грюкання, а також вигадлива лайка, яку Денні запам’ятовував для власного пізнішого використання. Доволі скоро це припинилося. Зі скриньки Дервента, як і зі скриньки Мессі, не чулося нічого, крім тиші. Чи були вони ще живі (на свій упирський манер), більше не мало значення.

      Що мало значення, так це те, що їм звідти ніколи не вибратися. Він був у безпеці.

      Так він думав тоді. Звичайно, він також думав, що ніколи не питиме, ніколи після того, як бачив, що випивка зробила з його батьком.

      Інколи ми просто помиляємося.

      Гримуча змія

      Її звали Ендрія Стайнер, і їй подобалися кінофільми, але не подобалися чоловіки. Що не було дивним, оскільки рідний батько вперше зґвалтував Ендрію, коли їй було вісім. І ґвалтував її надалі впродовж такої ж кількості років. Потім вона поклала цьому край, спершу проткнувши СКАЧАТЬ