Зодчий із пекла. Наталя Лапіна

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Що?! Я вже не маю права? – Про права хай тобі полісмен розкаже! – Ану стій! Стій, кому кажу! – Вжжж! Жжжуу! Трах! Бах! – Ти заплатиш мені, негіднику! За все заплатиш!»

      Заплатиш. Оце єдине розумне слово в цьому дурному фільмі. Хтось повинен заплатити. Обов’язково. Не в кіно, а насправді.

      Конкретний негідник. У конкретному містечкові, повз яке за півтори-дві години проїжджатиме цей симпатичний автобус.

      Хтось дуже довго чекав на розплату.

      Розплата наближалась зі швидкістю цієї теплої благополучної маршрутки. Потрібно повернути своє. Вистраждане. Праведне. Хоча й незаконне…

      Він швидко їхав зараз по борг. Він, Борис Цокотюха. Жалюгідне байстря цього непривітного й несправедливого світу. Злий хлопець з безжальним цвяхом у серці.

      Унітаз розмовляє французькою

      – Люба моя, з тобою щось негаразд? – Кирило Іванович Ярижський, успішний і досить відомий бізнесмен, нарешті дістався до свого недавно придбаного дому, усівся в крісло й, усім нутром настроюючись на відпочинок, розкинув за бильцями рукию Однією вже тримав пульт від телевізора. – Які можуть бути привиди? В наш час? Схаменися!

      Ольга Володимирівна надула губки. Зовсім не ображено, на чоловіка вона ніколи не ображалася. Але продовжувала настоювати:

      – Я не хотіла турбувати тебе через всілякі нісенітниці, але… Це вже над моє розуміння, повір. І далеко не вперше. Я вже також починаю боятися.

      – Чого? – Ярижський казав утомлено, опустивши повіки так, ніби не хотів дивитись на дружину, яка нависла над ним виключно симпатичною, але трохи набридливою хмаркою на початку ясно-приємного дня. – Чого вам тут боятися?

      – Незрозумілого. Повір, спочатку я сама сміялася з Наді, думала: це в неї нерви. Але коли сама почула… Це просто якийсь містичний жах! Не дивись на мене так. Я всю ніч не спала.

      – Це все твої дурепи малограмотні… Навигадували казна що, я ти віриш.

      – Дорогенький, у Наді вища педагогічна освіта.

      – Значить, моя люба, вона дурепа з вищою освітою.

      У цей момент дурепа з вищою освітою якраз зайшла до залу, штовхаючи поперед себе столик-тацю на коліщатках. Запахло кавою, хорошим коньяком, дорогою копчениною. Кирило Іванович ще у вітальні звелів чогось принести – перекусити з дороги саме тут, у домашньому кінотеатрі на першому поверсі. Він одразу пожвавішав, відклав убік пульт дистанційного управління, випростався у кріслі й задоволено потер руки:

      – Надю, яких це привидів ти тут бачила?

      Прислуга з вищою педагогічною освітою Надя Щукіна зніяковіло поправила фартушок:

      – Я… Ольго Володимирівно, не треба було розповідати…

      – Ти не крути, а відповідай. – Ярижський швидко вихилив рюмочку коньяку й тепер смачно жував балик. – Ти… м-м-м… Прямо кажи… м-м-м… Що бачила…

      – Я не бачила, я тільки чула.

      – Ну?

      – Вночі СКАЧАТЬ