Бібліотека душ. Ренсом Ріггз

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Я думаю, вбивство «толерується з обмеженнями».

      – А тут є бодай щось незаконне? – спитав Едисон.

      – Пеня за протерміновані бібліотечні книжки дуже велика. Десять ударів батогом за день. І це тільки за книжки в паперових обкладинках.

      – Тут є бібліотека?

      – Цілих дві. Хоча в одній додому за абонементом читати не дають, бо всі книги, які в ній зберігаються, в оправі з людської шкіри. Вони дуже цінні.

      Ми відклеїлися від стіни, обережно вийшли з-за рогу і дещо спантеличено роззирнулися навколо. На нічиїй землі я очікував смерті на кожному повороті, однак Парш-провулок, судячи з усього, був пристановищем суспільного порядку. Вздовж вулиці вишикувались охайні маленькі крамнички, й вони мали вивіски, вітрини й помешкання на горішніх поверхах. Ніде не видно було ні проваленого даху, ні розбитої шибки. Вулицею ходили люди. Вони прогулювалися неквапливим кроком, по одному й парами, час від часу зупиняючись, щоб зайти в крамницю чи зазирнути у вітрину. Зодягнені вони були не в дрантя. Обличчя – чисті. Нехай усе тут не виблискувало новизною й чистотою, але обвітрені поверхні й фарба, що подекуди пооблущувалася клаптями, надавали провулку хендмейдового, трохи потертого вигляду, чудернацького і в чомусь навіть чарівливого. Якби моя мати побачила Парш-провулок в одному з тих своїх журналів про подорожі, які вона гортала, проте ніколи не читала, і які захаращували вдома наш кавовий столик, то миттю б затуркотіла про те, який він гарненький, і стала плакатися, що вони з татом так ні разу і не з’їздили у справжню відпустку в Європу. Ой, Френку, їдьмо.

      А от Емма була виразно розчарована.

      – Я чекала чогось зловіснішого.

      – Я теж, – сказав я. – Де всі лігва для вбивств і арени для кривавого спорту?

      – Не знаю, ким ви вважаєте тутешніх людей і якими справами, на вашу думку, вони займаються, – відповів Шарон, – але про лігва для вбивств я ніколи не чув. Що ж до арен для кривавого спорту, то є тільки одна – Дерекова, на Гнійній вулиці. Цей Дерек добрий хлоп. Винен мені п’ятак…

      – А витвори? – перебила Емма. – Що з нашими викраденими друзями?

      – Говоріть тихіше, – цитьнув Шарон. – От розберуся зі своїми справами, тоді й знайдемо когось, хто зможе вам допомогти. А доти не повторюйте цього більше ніколи.

      Емма підійшла до Шарона впритул.

      – Тоді не змушуйте мене повторювати от що. Ми цінуємо вашу допомогу й експертний досвід, але життям наших друзів призначили дату закінчення терміну придатності. І я не сидітиму склавши руки й не битиму байдики через острах розворушити лихо.

      Шарон подивився на неї згори вниз. Трохи помовчав. А тоді сказав:

      – У всіх нас є дата закінчення терміну. І на вашому місці я б не поспішав так дізнатися, коли він добігає кінця.

* * *

      Ми вирушили на пошуки Шаронового юриста. Але досить-таки скоро човняр не на жарт засмутився.

      – Я СКАЧАТЬ