Сповідь відьом. Тінь ночі. Дебора Гаркнесс

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ давно не були у Франції. Мабуть, ви перебрали ім’я Волсінгема разом із його посадою після того, як він потрапив до пекла, де йому й місце. – Англійська кардинала була бездоганною, хоча й говорив він із сильним французьким акцентом. – Ми, за наказом нашого володаря, очікували вас упродовж останніх трьох днів. Про жінку в наказі не йшлося.

      Метью відпустив мою руку і вийшов наперед. Злегка вклонившись, він поцілував перстень на простягнутій руці церковника.

      – Здрастуйте, ваше преосвященство. Я гадав, що ви у Римі – обираєте нашого нового папу. Можете уявити мій захват від того, що я вас тут зустрів. – Хоча захвату в голосі Метью й близько не чулося. Я з тривогою подумала: А що ми виграли, прибувши до Сен-Мішеля, а не до Сен-Мало, як планував Волтер?

      – Наразі Франція потребує мене більше, аніж Ватикан. Оці недавні вбивства королів та королев – аж ніяк не богоугодна справа. – Очі кардинала погрозливо блиснули. – Єлизавета невдовзі переконається у цьому, коли зустрінеться з Ним.

      – Я прибув сюди не в англійських справах, кардинале Жойоз. Це – моя дружина Діана. – Метью затиснув тонку срібну монету свого батька між своїм великим та середнім пальцями. – Я повертаюся додому.

      – Так мені й сказали. Ваш батько надіслав ось це, щоб гарантувати безпечний проїзд. – Жойоз кинув Метью якийсь блискучий предмет, і той вправно впіймав його. – Філіп де Клермон забувається і поводиться так, наче він – король Франції.

      – Моєму батьку не потрібна верховна влада, бо він сам є тим гострим мечем, який саджає королів на трон і скидає їх із нього, – тихо сказав Метью. І надів важкий золотий перстень на свій середній палець, укритий рукавичкою. У золотій оправі персня виднівся гравійований червоний камінь. Я анітрохи не сумнівалася, що позначка на ньому була такою ж самою, як і в мене на спині. – Ваші господарі знають, що якби не мій батько, то католицька справа у Франції була б безнадійно програна. І ви б зараз не стояли тут переді мною.

      – Може, для всіх зацікавлених і дійсно було б краще, якби seіgneur був королем, зважаючи на те, що на троні зараз сидить протестант. Але це тема для нашої приватної розмови, – стомлено мовив кардинал. Він дав знак слузі, що стояв у напівтемряві біля дверей. – Відведіть дружину шевальє до її кімнати. Ми мусимо покинути вас, мадам. Ваш чоловік надто довго перебував серед єретиків. І йому треба чимало часу простояти на колінах на холодній кам’яній долівці, щоб пригадати, хто він насправді такий.

      Напевне, на моєму обличчі відбився переляк від того, що мені доведеться залишитися одній у такому місці.

      – Із тобою буде П’єр, – заспокоїв мене Метью і, нахилившись, поцілував мене. – Ми продовжимо подорож кіньми, коли спаде приплив.

      І це було востаннє, коли я бачила перед собою Метью де Клермона як науковця і представника двадцять першого сторіччя. Чоловік, котрий, широко ступаючи, рушив до дверей, більше не був оксфордським викладачем, він був тепер володарем доби Ренесансу. Це проглядалося СКАЧАТЬ