Флорентійські хроніки. Державець (збірник). Никколо Макиавелли

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ доказам пополанів, вважав, що треба захищати народ. Думаючи, що й інші такі самі хиткі, як він, єпископ вирішив, що легко зарадить справі. Він скликав раду Чотирнадцяти, тоді ще владну, і найпереконливішими словами, які тільки міг знайти, намагався умовити їх передати всі повноваження в Синьйорії народові, обіцяючи, що тільки так запанує у місті мир, інакше всіх жде руїна і безголов'я. Цей виступ розлютив знать, а месер Рідольфо деї Барді гостро засудив духівника, взиваючи його дворушником, дорікаючи за легковажну підтримку дука і нагадавши, що він при вигнанні останнього поводився як запроданець. А насамкінець месер Рідольфо заявив, що місця в Синьйорії, завойовані грандами в бою, вони ладні відстоювати до останнього подиху. Від єпископа він зі своїми приятелями пішов розсатанілий і одразу ж попередив своїх рідних та інші нобільські родини про те, яка небезпека на них чигає. Тоді пополанські проводирі заявили про свої вимоги привселюдно. Поки гранди збиралися в обороні своїх синьйорів, народ вирішив, що чекати, поки ті виступлять, не слід, і, озброївшись і з криками, що грандам у Синьйорію зась, посунув до палацу. Галас і розрух зчинилися неймовірні. Синьйори побачили, що їх кинуто напризволяще, бо нобілі, узрівши, що до зброї став увесь народ, озброюватися не зважилися і залишилися сидіти вдома. Пополанські представники силкувалися втихомирити народ, запевняючи, що їхні побратими нобілі люди скромні й добромисні, але їм не повелося, і вони вирішили дати нобільським синьйорам змогу розійтися безпечно по домівках, куди тих і повідводили, правда, насилу живих і здорових. Коли гранди пішли з палацу, чотирьох радників з їхнього числа теж позбавили повноважень і ухвалили довести кількість пополанів у Синьйорії до дванадцяти. Потім ті восьмеро синьйорів, які залишилися в палаці, поставили хорунжого справедливості, а Раду реформували так, що тепер вона була під зверхністю посполитого люду.

      XL

      Поки відбувалися всі ці події, місто почало зазнавати нестачі харчових припасів, отож невдоволені були як знать, так і дрібний люд, цей – через голод, а ті – через утрату впливу. Ця притуга навіяла месерові Андреа Строцці думку відібрати у міста його свободу. Він заходився продавати своє збіжжя дешевше, ніж інші, привабивши цим до себе силу-силенну покупців. Аж це одного ранку він утнув ось що: сів верхи на коня, виїхав у супроводі тих, хто купував у нього, з двору і закликав народ до зброї. Невдовзі в нього зібралося понад 4000 душ, з якими він рушив на площу Синьйорії і зажадав, щоб його впустили в палац. Але синьйори зуміли погрозами і зброєю розігнати народ на площі, а потім залякати його своїми грізними указами, тож потроху всі розійшлися по домівках, а месер Андреа, зоставшись сам, мусив, щоб не потрапити до рук магістратів, рятуватися втечею. Хоча цей украй зухвалий замах завершився так, як звичайно завершуються такі бунти, він викликав у нобілів надію взяти гору над пополанами, оскільки дрібний люд не мирив з ними. І щоб не змарну вати зручної нагоди, поклали вони СКАЧАТЬ