Цитатник. Сергій Жадан

Чтение книги онлайн.

      вона ще не виросла і не втратила голову

      від чорної музики у власних зап'ястях

      і світло з небес і початки голоду

      в її долонях будуть за щастя

      вона ще не падала на мокрі матраци

      і в кров п не вливався поспіх

      і ще не блукала південними трасами

      худоба – таврована мов плацкартна постіль

      ні болю в легенях ні решти блиску

      в темній траві без кінця і міри

      й гарячі квіти високого тиску

      не росли на відкритих ділянках шкіри

      і друзі на станціях і ріки в селищах

      дбають про свій подорожній статок

      і одяг випалюється на сонці все ще

      вірно тримаючись її лопаток

      вона ще не може просто померти

      зализує рани наче конверти

      чистить зуби мов табельну зброю

      і засинає поруч з тобою

      березень у циганських районах

      синя олійна фарба на стінах шкільних їдалень

      ще вві сні у жінок шкіра тепла й солона

      і підіймається дим шляхами систем опалень

      циганські родини останні згустки Шанхаю

      приносять додому харчі і збіжжя готове —

      строкаті густі килими які вони розпинають

      цвяхами на голих стінах ніби тіло христове

      легкі наркотики отче що ростуть на їхніх городах

      русла які вони правлять на передмістях

      усе замішано мудро на свіжих розталих водах

      на втоплених перехрестях і добрих вістях

      цим чеканням і сміхом столоченою травою

      порнографічним світлом на тихих дитячих обличчях

      тримається небо рухається низько над головою

      оббиваючи гнізда і гостре нічне паліччя

      втрачаєш відлигу наче важливу ланку

      навіщо тобі ці смутки які ніхто не поверне

      ще дивиться богородиця як до самого ранку

      в крихкій березневій тиші ростуть конопляні зерна

      юрій андрухович в цьому притулку для літніх

      сварливий сімдесятирічний письменник

      автор напівзабутих детективів

      доглянутий містом і профспілками

      він – із купою старечих заморочок

      з нетлями у кишенях піжами

      з фенечками на жилавих зап’ястях

      з бритвами і виделками посеред кімнати

      переводить стрілки годинника на зимовий час

      віддихується слухає голос за кадром

      сальман рушді – індієць

      юрій андрухович – українець

      якщо ти не схибив

      поезія твого народу зрозуміла іншим

      без перекладу

      навіть коли тобі на це насрати

      тридцять років без війни

      тридцять років без майбутнього

      тридцять СКАЧАТЬ