Володар Мух. Вільям Ґолдинґ

Чтение книги онлайн.

      Меридью повернувся до Ральфа:

      – Виходить, тут нема нікого з дорослих?

      – Нема.

      Меридью сів на стовбур і поглядом обвів усіх.

      – Тоді ми повинні самі за себе подбати.

      Почуваючись у безпеці коло Ральфа, несміливо озвався Роха:

      – Тому Ральф і скликав збори. Щоб вирішити, що нам робити. Ми дізналися імена. Ось Джоні. А ті двоє – вони близнята – Сем та Ерик. Котрий Ерик? Ти? Ні, ти Сем.

      – Я – Сем…

      – А я Ерик.

      – Нам краще всім познайомитися, – встряв Ральф. – Отже, я Ральф.

      – Але ми знаємо більшість імен, – сказав Роха, – тільки-но їх почули.

      – Дитячі імена, – пирхнув Меридью. – Чого це мені бути Джеком? Я – Меридью.

      Ральф зиркнув на нього. То був голос людини, яка знає, чого хоче.

      – Тоді, – провадив Роха, – отой хлопчик… я забув…

      – Ти забагато базікаєш, – урвав Джек Меридью, – заткни пельку, Жирний.

      Вибухнув сміх.

      – Він не Жирний, – гукнув Ральф, – Роха – його справжнє прізвисько.

      – Роха!

      – Роха!

      – Ой, Роха!

      Тоді вже знялася буря реготу, сміялися навіть найменші. В ту хвилину хлопці об’єдналися в коло однодумців, тільки Роха зоставався сам; він густо почервонів, схилив голову і знову заходився протирати окуляри.

      Нарешті сміх затих, і хлопці знов почали знайомитися. Після Джека Морис був другий за зростом серед хористів, але кремезний і весь час усміхнений. Був ще тендітний, вовчкуватий хлопчик, якого ніхто не знав і який тримався осторонь, потайний і заглиблений у себе. Він пробурмотів, що його звуть Роджер, і знову змовк. Біл, Роберт, Гарольд, Генрі; той хорист, що був знепритомнів, уже сів на пальмовий стовбур, блідо всміхнувся до Ральфа і назвався Саймоном.

      Джек заговорив:

      – Треба вирішити, як нам урятуватися.

      Почувся гомін. Один з малюків, Генрі, попросився додому.

      – Цить, – наказав Ральф неуважливо. Підняв угору мушлю. – Гадаю, нам треба обрати ватажка, щоб він усе вирішував.

      – Ватажка! Ватажка!

      – Ватажком можу бути я, – сказав Джек зі спокійною погордою, – я заспівую в хорі і старший над ним. А ще можу чисто взяти до-дієз.

      Знову гомін.

      – Ну, гаразд, – сказав Джек, – я…

      Він завагався. Чорнявий – Роджер – нарешті заворушився і запропонував:

      – Проголосуймо.

      – Так!

      – Проголосуймо за ватажка!

      – Давайте голосувати!

      Вибори виявилися забавкою не менш цікавою за ріг. Джек був запротестував, та коли раніше всі галасували, бо хотіли мати ватажка, то тепер галас учинився навколо виборів, і найбільше пропонували Ральфа. Жоден хлопчик не пояснив би цього, адже винахідливість, власне, виявив Роха, а найочевидніший лідер був Джек. Та СКАЧАТЬ