Бояриня. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Як поясню тобі?.. Коли ще змалку

      навчав мене з Письма Святого батько,

      то він мені казав напам’ять вивчить

      про Каїна та Авеля. «Мій сину, —

      мовляв, – пильнуй, щоб міг ти з ясним оком,

      а не тьмяним, не тремтячи, мов Каїн,

      Небесному Отцеві одповісти,

      коли тебе спитає: «Де твій брат?»

      А як же можу я на Україні

      здійняти зброю так, щоб не діткнути

      ніколи нею брата?.. І невже

      мушкет і шабля мають більше сили

      та честі, ніж перо та щире слово?

      Ні, учено мене, що се не так!

      Не звикли якось ми такого чути…

      проте… було б на світі, може, менше

      гріха і лиха, якби всі гадали

      по-твоєму…

      Се в Києві ченці

      навчають отакого!

      Ти ж,

      у Києві не вчився. Звідки знаєш,

      чого там научають?

      От знайшлася

      зненацька оборонниця для тебе,

      боярине!

      Я тільки правду мовлю…

      Там, пане, я приніс для гостя речі.

      Ходім, Степане, покажу, де маєш

      в нас мешкати.

      Спасибі, паніматко,

      за хліб, за сіль!

      Пробач, коли що, може,

      прийшлось на перший раз не до сподоби…

      Ну й ти ж таки! Хто ж так говорить з гостем?

      Ат! Хай же він хоч раз почує правду!

      Адже ти чув, що він казав…

      Овва!

      бурсак, та щоб не вмів замилить очі!

      Мені він до сподоби, – добрий хлопець,

      такий увічливий…

      Та вам вже, звісно,

      язиком приподобатись недовго.

      Чи сяк, чи так, а вдруге ти не будь

      таким до гостя гострим! Се ж неначе

      на те його ми в хату запросили,

      щоб ним помітувати. Незвичайно!

      Та вже гаразд, не буду зачіпати.

      Куди ти?

      От піду до товариства.