Небо над Віднем. Богдан Коломійчук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ А вона велика й болюча… – промовила Ліновська, – чи не могли б ви якось поглянути?

      Попри те, що бородавки були безперечно його фахом, доктору Шойману стало неприємно. Отже, на іншу зацікавленість своєю персоною він не заслуговує! Втім доктор запевнив, що спробує допомогти.

      – Вона в дуже… особливому місці, – уточнила Домініка, перед цим завбачливо роззирнувшись довкола, аби переконатись, що ніхто, крім Шоймана, її не почує.

      – Не турбуйтесь, панянко, я бачив бородавки в різних і часто досить несподіваних місцях, – відповів лікар, втомлено посміхаючись, – скажіть мені на вушко, де вона у вас.

      Домініка зашарілась до краю.

      – Зрештою, – промовила вона, – лікар як священик, правда?…

      Шойман ствердно кивнув. Тоді Ліновська наблизила вуста до його вуха і щось тихо прошепотіла. Від почутого в доктора пересохло в горлі. Хоч, здавалось, жодних несподіванок для нього бути не могло.

      – То пан подивиться, – перепитала вона, не сміючи тепер звести на нього погляду.

      – Обов’язково, – запевнив Шойман, – гадаю, найкраще це буде зробити в моєму віденському кабінеті.

      Ліновська подякувала і повернулась до пані Танатович, бо та вже починала нову промову про те, що Наполеон врятує Річ Посполиту.

      Зненацька з’явилася ще одна гостя. Це була молода чарівна брюнетка в елегантній дорожній сукні. З її появою більшість балачок нагло урвались, і присутні, як чоловіки, так і жінки, прикипіли до неї очима. Жінка, проте, не розгубилась і відповіла чарівною усмішкою. Нова гостя відмовилась від вина, і, оскільки була без кавалера, то одразу декілька чоловіків наввипередки рушили до неї пропонувати кавалерські послуги. Найпрудкішим виявився фотограф.

      – Моє шанування, пані! Дозвольте відрекомендуватись. – трохи захекавшись, промовив він, – Алекс Заклетський…

      – Емма Штайнер, – відповіла жінка.

      Шойман був неподалік, тому розчув її ім’я.

      – З дозволу пані, – галантно продовжив Заклетський, пропонуючи гості руку.

      – Залюбки, – відповіла вона і рушила з ним у глибину зали.

      Решта чоловіків, серед яких і доктор, спопеляли Заклецького заздрісними поглядами, але той нікого, окрім своєї чарівної супутниці, не помічав.

      І нарешті, коли вже всі виснажились розмовами на штучні теми і було знищено більшу частину вина й закусок, до зали урочисто зайшли граф і графиня фон Шуленберг. Присутні радісно і з полегшенням зітхнули. Отже, їхнє чекання завершилось!

      – Дорогі наші друзі, – сказав граф, – ми з графинею найперше просимо вибачення за те, що змусили вас так довго чекати. Річ у тім, що мені хотілося особисто перевірити готовність «Саубхи» до нашої нічної мандрівки. Графиня щоразу мене підганяла, нагадувала про вас…

      – Але граф настільки ж відповідальний, наскільки і впертий, – підхопила дружина, – тому й не заспокоївся, доки СКАЧАТЬ