Війни художників. Станіслав Стеценко

Чтение книги онлайн.

      Амаяк повідомив у Москву, що завербував емігранта-латиша, який «тверезо оцінює встановлення радянської влади в Прибалтиці» і готовий «ділитися отриманою в колах німецького МЗС інформацією». Кобулов, звісно, не знав, що його новий агент Берлінкас, який отримав прізвисько Ліцеїст, після кожної зустрічі з ним їде доповідати свєму справжньому патрону – штандартенфюреру СС Лікусу, діяльність котрого курує особисто Гейдріх. У гестапо Берлінкусу дали прізвисько Петер. Іноді його ще називали Латишем.

      Причому вихід Петера-Латиша на Захара німці вважали настільки важливим, що Гейдріх нерідко особисто готував текст доповіді Петера Кобулову, потім доповідав його фюреру. Тільки з його високої санкції, а нерідко й із власноручними правками, матеріал надходив до штандартенфюрера Лікуса, який і «озброював» цією «дезою» свого агента, який негайно передавав її Захару.

      – Та якби я знав, що Росія така слабка, я б спочатку розібрався з Росією, а не з Англією і Францією! Росія виявилася колосом на глиняних ногах. Хто це сказав? – Гітлер запитально позирнув на Гейдріха.

      – Фрідріх Великий? – Гейдріх навмання назвав улюбленого політика фюрера.

      – Ні, Фрідріх так думав. А сказав це, здається, Дідро, – поправив Гейдріха фюрер. – Дені Дідро – французький філософ. Серед поїдачів жаб теж іноді траплялися розумні голови.

      – Але, мій фюрере, багато хто і нині вважає Росію дуже могутньою, – ввічливо вставив Гейдріх.

      – Росія була могутньою до Жовтневого перевороту, коли німці керували нею. Ось чудовий приклад, як можуть діяти німці в середовищі більш низької раси! Сотні років Росія піднімалася за рахунок німецького управління! За рахунок вливання німецької крові в жили російської керівної еліти. Після комуністичного перевороту місце німців зайняли євреї. І все пішло шкереберть! Євреї значно ослабили Росію! На жаль, я раніше не надав цьому серйозного значення, – очі Гітлера перетворилися на вузькі щілинки, губи стиснулися, і він надовго замовк, вдивляючись у блакитну далечінь, де чорна цятка то наближалася, перетворюючись на орла, то віддалялася, гублячись у піднебессі. Тоді фюрер брав до рук потужного морського бінокля і підносив до очей.

      – Добре, – нарешті сказав Гітлер, повернувшись до Гейдріха, що не наважувався перервати мовчанку. – Я наказав Ріббентропу ще і через Шуленбурга заявити Молотову, що то – провокація англійців. Що ми ніколи не нападемо на СРСР і що я нічого подібного ніколи не говорив.

      – Мій фюрере, ми все спростували і підтвердили спростування через «нашого резидента», – Гейдріх повернувся до Гітлера і побачив, що у того на обличчі повільно з’являється посмішка і зморшки в куточках губ поповзли до скронь.

      – Наш резидент? – вони разом засміялися з такого визначення Кобулова, як «наш резидент».

      Гейдріх хихотів стримано, прикриваючи долонею рота, як і личить підлеглому в присутності фюрера, а Гітлер сміявся СКАЧАТЬ