Війни художників. Станіслав Стеценко

Чтение книги онлайн.

      – «…всех сильней», – Мензіс непогано знав російську.

      Черчилль засміявся, гортаючи газети і вказуючи на карикатури:

      – Як на мене, нацисти трохи зліше зображають Чемберлена. Зате у Рад бувають непогані ідеї. І взагалі, як на ваш погляд, Стюарте, який лад економічно потужніший – соціалізм чи націонал-соціалізм?

      – My lord, Гітлер робить шокуючі економічні успіхи. Безробіття подолано, будуються автобани через усю країну, от-от буде зроблено народний автомобіль. Назва… Здається, «фольксваген» у перекладі – «народний автомобіль». За достовірною інформацією, Гітлер особисто брав участь у його проектуванні…

      – Це означає, що проект «народного автомобіля» надважливий для Гітлера, – швидко вставив Черчилль, кинувши допитливий погляд на Мензіса. Від нього не сховалися нотки захоплення у тоні керівника розвідки.

      – Так, my lord, за нашою інформацією, фюрер наказав збудувати автомобільний завод, що буде найбільшим у Європі й вироблятиме найдешевшу «народну» автівку.

      – Стюарте, та ви симпатизуєте скаженому єфрейтору? – у тоні Черчилля промайнули металеві нотки. Всім було відомо про його особисте несприйняття, майже ненависть до фюрера німецького народу, який закінчив Першу світову єфрейтором.

      – У Британії іноді досить сказати правду, щоб тебе звинуватили у зраді, – ледь посміхнувся Мензіс.

      – Не ображайтесь, – вже миролюбно сказав Черчилль. – Якщо чесно, то я завжди симпатизував вам. Незалежно від того, як ви ставитесь до біснуватого фюрера. Якщо хочете, то я вибачаюся. Що ще цікавого?

      – Узагалі? – уточнив Мензіс.

      – Зокрема. У цієї солодкої парочки – Сталіна і Гітлера.

      – Суцільні освідчення у коханні. «Радянський чи німецький народ підтримує «чергові мирні ініціативи» радянського чи, відповідно, німецького уряду. Усе це кочує з «Правди» в «Беобахтер» і навпаки. Іноді здається, що журналісти обох газет переписують один в одного тексти…

      – Я маю на увазі поза пресою, – Черчилль витяг сигару з рота, нахилився до стола, сьорбнув кави і знову відкинувся в кріслі. Затиснув сигару в зубах і зчепив руки на великому животі.

      – Десять-п’ятнадцять ешелонів з нафтою, хлібом, рудою щодня проходять через радянський кордон у Німеччину. Спільні військові паради Червоної армії і вермахту відбулися по всьому периметру нового кордону. Йдуть обміни культурними делегаціями. Час од часу, правда, німецькі літаки порушують радянський кордон, та Москва на це поки що не зважає. Не направила Берліну жодної ноти.

      Черчилль пропустив повз вуха інформацію про порушення кордону літаками, але ухопився за культурний обмін.

      – Обмін культурними делегаціями? Якими саме? Хіба у них схожі погляди на культуру?

      – Досить схожі. В останній «Правді» великий матеріал про те, що у Москві помпезно відкрилася виставка німецьких художників. Ось, прошу, – Мензіс ткнув пальцем у третю шпальту «Правди» і підсунув СКАЧАТЬ