Війни художників. Станіслав Стеценко

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ заявляв, що Польща напала на Німеччину і Німеччина відповість адекватно.

* * *

      – Ось так, Лаврентію. Перебили своїх! Не пошкодували німців, аби обдурити цілий світ. Що їм завадить утнути щось подібне і з нами? Якщо наступні ми, то який буде привід? Убивство Шуленбурга? Ще якогось високопоставленого німця? Чи кількох? Хто з німецьких посадовців у нас із візитом? Які делегації? – Сталін похмуро втупився в Берію, з його легень зі свистом виривалось дихання.

      – Я зараз не володію цією інформацією, Кобо! – він підняв руки й опустив їх на коліна. – Мені потрібен час.

      На обличчі Сталіна з’явилася тінь невдоволення:

      – Терміново дізнатися! Завтра доповіси. І нехай наш посол в Англії Майський за будь-яку ціну дізнається про результати візиту Уоллеса в Лондон. Терміново! І за будь-яку ціну!

      – Майський підпорядкований Молотову, а не мені. В’ячеслав образиться, якщо я через голову… – несміливо спробував заперечити Берія.

      – Як кисейна баришня, Лаврентію! – Сталін стиснув кулак. Його кадик нервово засмикався. – Ти, як кисейна баришня! І мені здається, не розумієш серйозності моменту. Добре, я скажу В’ячеславу. А ти задій резидентуру. Де твоя інформація? Де твій славетний Іноземний відділ? Де інформація резидентури?

      – Кобо, може, ти забув, що я недавно на цій посаді. – Берія розвів руками й винувато схилив голову. Увесь його вигляд говорив: ось моя голова – рубай.

      Брови Сталіна зійшлися над переніссям, він долонею ляснув по столу:

      – Я нічого не забуваю, Лаврентію! – гортанно крикнув він. Коли Сталін нервувався, грузинський акцент ставав особливо помітним. – Нічого! Запам’ятай це! А те, що ти ще не увійшов у курс справ, мене не цікавить. І попрошу мені більше про це не говорити. Ніколи! У кого я маю запитувати про паскудну роботу резидентури? Може, у покійного Єжова? То ти так і скажи, що не по Сеньці шапка! Чи я маю чекати ще рік, поки Адольф зробить із СРСР Велику Німеччину?! А нас із тобою підвісить за яйця на Красній площі! Я не чекатиму й дня, Лаврентію. І спуску тобі не дам! І не сподівайся. Запам’ятай: у чекіста лише дві дороги – на підвищення і в тюрму! Вище від тебе – тільки я, так що роби висновки!

      Він узяв люльку. Помітив, що вона погасла, зі злістю жбурнув її на стіл. Сказав тихо і жорстко:

      – Кажуть, у нас у тюрмах сутужно з місцями. Але пам’ятай – для тебе одне завжди знайдеться.

      Берія метушливо засовався на стільці, нервово смикнув головою. Його зіниці злякано розширилися. Тепер він нагадував велику муху, якій раптом обірвали крильця. І рада б злетіти, та не може.

      – Я все зрозумів, товаришу Сталін! Для чекіста не повинно бути завдань, які він не може виконати, – голос Берії майже зірвався на фальцет, на лобі виступив піт.

      – Не повинно бути чи немає? – холодно запитав Сталін.

      – Немає, товаришу Сталін! Якщо потрібно, я готовий віддати за справу Леніна – Сталіна життя. – Берія СКАЧАТЬ