Мер сидить на смерті. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ зі шкарпетки – клаптик паперу.

      – Оце все, що я зміг… зафіксувати… – І поклав папірець перед трьома парами очей на вже прибраний столик. – Сам ще не дивився, – пояснив Борисові.

      Жарти випарувались. Борис з неперевершеного балакуна вмить умів перевтілюватися у досвідченого дослідника. Він свердлив дивний текст, як хробак проточує вихід на волю. Чоло його було зморщене, як у столітнього дідугана. Марі більше дивилася на вундеркінда, аніж на незрозуміле послання, поспіхом зафіксоване Левом.

      – Я це писав, але я нічого не розумію, – скрушно зізнався Безрукий. Марі своїм пальчиком, притуленим до губ, попросила чоловіка помовчати.

      – Леве Львовичу, у вас помирає видатний вчений! – випалив шокований Борис.

      – Я взагалі-то… вчений… – промимрив ображений Лев.

      – О, перепрошую… Я мав на увазі – справжній. А не якийсь там кабінетний, паперовий… Так от: послання дійсно інтригує… Такого хвороблива уява не придумає… Зараз я вам тут його на серветці розшифрую…

      – У мене є блокнот. І ручка… – заметушилася Марі.

      – Це змісту не змінить. Але буде зручніше. Погоджуюсь… – Борис акуратним почерком почав писати. Був сама зосередженість:

      «Коли зберуться всі часи в один,

      Затопчуть душу лева кам’яного

      Його гріхи, що в мороці воскреснуть,

      І паде місто мертве в лігво змія…» —

      написав він.

      Дав прочитати Левові і Марі. Вони нічого не могли втямити. Текст для них був набором слів.

      – Нуль, – мовив Безрукий. Марі очима підтвердила – «нуль».

      – Це нормально. Адже таємниці для того й існують, щоб їх у поті чола розгадували, а не щоб вони лягали перед вами, як вареники на тарілці… Слухайте мої міркування… Прізвище нашого мера – Юрій Змієборець. Захисником Львова є Юрій Змієборець. Останні застереження, що мер сидить на смерті, – це натяк, де треба шукати послання. Лист ката – окрема історія. Підказка Левові Львовичу. Який, до речі, зробив неможливе – він дістав текст послання. Кепкування тут ніякого. Ви – молодець, Леве Львовичу! Такою інтуїцією, як у вас, сумніваюся, що володіють ангели… З програми-мінімум ви витиснули все! До крапельки!.. Тепер, коли ми маємо текст старовинного послання, можна ставити запитання. Правильніше сказати, тепер треба ставити собі завдання. І виконувати їх. Крок за кроком. У мене є ідеї.

      Спочатку розбираємо текст послання: «Коли зберуться всі часи в один» – час нам треба визначити. Будемо над цим працювати. Я займуся зараз же… Поки що версій у мене немає. «Затопчуть душу лева кам’яного» – кам’яних левів у Львові безліч. Не виключено, що в одному з них – душа Львова. Змушені шукати. «Його гріхи, що в мороці воскреснуть». Те, що з мороком, із силою темряви нам доведеться воювати – ви збагнули вже самі. Тож тут коментарі зайві. «І паде місто мертве в лігво змія…» Хто змій? Де його лігво? – питання на засипку.

      Тепер давайте зробимо деякі висновки:

      Юрій Змієборець і кам’яний лев – основні СКАЧАТЬ