Мер сидить на смерті. Андрій Процайло

Чтение книги онлайн.

      – Мій мобільний. Він тоді був на кафедрі. Ви часом не бачили?.. Випадково?..

      – На відміну від робочого комп’ютера, ваш мобільний телефон, Леве Львовичу, ваша приватна власність. Так що ні, не зустрічала. За мобільними працівників я не наглядаю. Шукайте. До побачення. До вечора… Ви сьогодні маєте пару в заочників… Не забудьте, будь ласка… Гаразд?

      Безрукий побіг у туалет. Його знудило. Він почекав над унітазом, але блювати було нічим… Ця змія зжерла з нього все…

      Дорогою додому, яку Лев традиційно долав пішки, бо не вистачало часу на стадіон, він не без радості визнав, що вміє переконливо брехати. Не те що не почервонів – жодна жилка в ньому не сіпнулась, коли з виряченими очима переконував Змію, що не встиг побачити тексту! Аж загордився собою, коли Стійка повірила! Треба відкриттям такого спасенного дару обов’язково поділитися з Марі, – подумав. Уявив її реакцію – і передумав. Ні, дружині таким талантом хвалитися не можна! Ніяк. Вона ж потім, може статися, постійно гадатиме, що він бреше… Заради святого спокою нехай краще Марі думає, що Борислава Болеславівна не стійка, а сліпа… Адже Марі переконана на всі тисячу, що Безрукий брехати не вміє. Бо його при брехні видає все – очі, міміка, жести, рухи… Душа… Нехай буде так… Як хоче дружина. Бо ж відомо, що муж і жона – одна… Ні, краще так: чоловік та жінка – одна спілка.

      До дому ще залишалася одна трамвайна зупинка, а ноги Безрукого вже не несли. Якраз задзеленькав трамвай. Він підбіг до зупинки, заскочив на вичовгану мільйонами підошов сходинку, коли нервова, фарбована під відьму водійка наче навмисно ледве не зачинила перед ним двері. Лев її впізнавав уже давно. І не лише через надміру яскраво нафарбовані тонкі губи; вона завжди дзеленчала своїм іржавим дзвінком ще на жовте світло світлофора. Чим виводила із себе і пішоходів, і водіїв. Певно, так підживлювала своє відьомське єство…

      Лев запхав руку в кишеню, щоб витягнути гроші, а вийняв учетверо складеного папірця. Розгорнув, почав читати.

      Безрукий прочитав молитву раз, удруге. Втретє дочитати не встиг, бо підійшов дебелий контролер-ревізор і ввічливо попросив квиток. Наїздився! Лев почав було переконувати його, що не встиг придбати квитка, бо щойно зайшов. Уже й гроші наготував. Але контролер не Борислава Болеславівна – СКАЧАТЬ