Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ перебуваючи в славі при королівському дворі, писав до свого друга Адамантія таке:

      Любий друже!

      Як шкода, що ти не дбаєш про свою честь і живеш схований у попелі. Я знаю твої таланти. Вони гідні почесного й видного місця. Ати тепер схожий на засвічений свічник, схований під спудом. Навіщо ж наше сяйво, коли воно не дивує й не звеселяє людські очі? Цього тобі бажаючи, зостаюсь твоїм другом – Смар…

      Алмаз на це відповів:

      Найдорожчий друже! Наше сяйво з видного місця тільки живить людське марнославство. Нехай люди дивляться на осяйні небеса, а не на нас! Ми – лиш кволий відблиск небес. А ціна наша, або честь, завжди при нас і всередині нас. Не полірувальники дають її нам, вони лише відкривають її в нас. Вона не примножується ані видним місцем, ані людською хвалою, а зневагою, забуттям і огудою не зменшується. З цими думками зостаюсь твоїм другом – Адам.

Сила.

      Ціна і честь – це те саме. Хто не має її всередині себе, приймаючи облудне свідчення зовні, той набуває вигляду фальшивого алмаза й злодійської монети. Неправильно в народі кажуть: «Зробили Абрама чесним чоловіком». Треба було б казати: «Засвідчено перед людьми про Абрамову честь». Просвіта, чи віра Божа, милосердя, великодушність, справедливість, постійність, цнотливість – ось ціна наша й честь! Старовинне прислів’я каже: «Дурень шукає місця, а розумного й у кутку видно».

      Байка 18

      Собака і Коняка

      Коняка, навчена носити ношу, чванилась понад міру. Вона страшенно не любила Меркурія, – так було звати Собаку, – і, бажаючи його смерті, при всякій нагоді погрожувала йому задніми копитами.

      – Чим же я так завинив, пані Діано? – казав Собака Коняці. – Чому я вам такий осоружний?…

      – Негіднику!.. Як тільки я починаю при гостях носити ношу, ти регочеш голосніше за всіх. Хіба тобі моя наука смішна?…

      – Пробачте мені, пані, я не буду приховувати цієї природної моєї вади, що мені смішною здається навіть добра справа, роблена без природи.

      – Сучий сину! Чого це ти чванишся природою? Ти неук! Хіба ти не знаєш, що я навчалася в Парижі? Чи ж тобі збагнути те, що кажуть учені: «Мистецтво вдосконалює природу»?[13] А ти де вчився і в кого?

      – Матінко! Якщо вас учив славетний патер Пітекс,[14] то мене навчив єдиний наш Отець небесний, давши мені до цього сродність, а сродність – охоту, охота – знання і звичку. Може, саме тому моя справа не смішна, а похвальна.

      Діана, не стерпівши, хотіла було хвицонути Собаку, але той пішов собі геть.

Сила.

      Без природи – як без дороги. Чим далі йдеш, тим більше блукаєш. Природа є вічним джерелом охоти. Ця воля (за прислів’ям) гірша за всяку неволю. Вона спонукує до частого досвіду. А досвід – батько мистецтва, знання і звички. Звідси народилися всі науки, і книги, і ремесла. Ця головна і єдина вчителька вірно вчить птаха літати, а рибу плавати. Премудре ходить в Україні прислів’я: «Без Бога ні до порога, а з ним хоч за море».

      Бог, природа й МінерваСКАЧАТЬ