Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ скрикнув Чиж. – Коли вже я жаба, тоді ти справжня кракавка за своїм внутрішнім знаряддям, яке робить твій спів дуже схожим на жаб'ячий.

Сила.

      Серце та людські звичаї, а не зовнішні ознаки, мають свідчити про те, хто є хто. Дерево пізнають за плодами.

      Байка 3

      Жайворонки

      Ще в сиву давнину, якраз у ті часи, коли черепахи вчилися в орлів літати, молодий Жайворонок сидів неподалік від того місця, де одна зі згаданих черепах, як свідчив мудрий Езоп,[9] щасливо закінчила на камені свій політ та ще й із неабияким шумом і гуркотом. Молодик, з переляку тремтячи, подавсь до свого батька:

      – Таточку! То, мабуть, біля тієї он гори сів орел, про якого ти мені колись розповідав, що він птах найстрашніший і найсильніший…

      – А чому ти так гадаєш, синку? – спитав старий.

      – Таточку! Як він сідав, то я такої швидкості, шуму й гуркоту ще зроду не бачив і не чув.

      – Мій любий синочок! – сказав старий. – Молоденький твій умочок… Знай, друже мій, і завжди співай собі ось цю пісеньку:

      Не те орел, що літає,

      А те, що легко сідає…

Сила.

      Багато хто без природи значні справи починає, але погано кінчає. Добрий намір і кінець – всякій справі є вінець.

      Байка 4

      Голова і Тулуб

      Тулуб, одягнувшись у чудове й просторе з дорогими оздобами вбрання, величався перед Головою й дорікав їй тим, що на неї не припадає навіть десятої частини його розкоші…

      – Слухай ти, дурню! – сказала Голова. – Якщо може вміститись розум у твоєму череві, то подумай, що це зроблено не заради твоєї великої гідності, а лиш тому, що ти не можеш вдовольнитися малим, як я.

      Фабулка ця для тих, хто свою честь поклав на одній лиш розкоші.

      Байка 5

      Чиж і Щиглик

      Чиж, вилетівши на волю, стрівся зі своїм давнім товаришем Щиглем, і той його спитав:

      – Як це ти, друже мій, звільнивсь?… Розкажи мені!

      – Дивним випадком, – відповів невільник. – Багатий турок приїхав з посланцем у наше місто і, гуляючи ради цікавості по ринку, зайшов у наш пташиний ряд, де нас десь сотень чотири в одного хазяїна висіло в клітках. Турок довго на нас дивився з жалем, як ми один перед одним виспівували, а потім і питає нашого хазяїна:

      – А скільки ти просиш грошей за всіх?

      – Двадцять п'ять рублів, – відповів той.

      Тоді турок, не сказавши й слова, заплатив гроші й звелів подавати собі по одній клітці, а потім випускав кожного з нас на волю й тішився, дивлячись, як ми розлітаємось на всі боки.

      – А що ж тебе, – спитав товариш, – заманило в неволю?

      – Солодкий харч і гарна клітка, – відповів щасливець. – А тепер, поки й житиму, буду дякувати Богу ось цією пісенькою:

      Краще вже сухар з водою,

      Аніж цукор із бідою!

Сила.

      Хто не любить клопоту, той має навчитись просто й убого жити.

      Байка 6

      Годинникові коліщата

      Одне СКАЧАТЬ