Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Та в нагороду за те моє око тобі світить, а я допомагаю тобі порадою.

Сила.

      Народ мусить своїм володарям служити й годувати їх.

      Байка 9

      Мурашка і Свиня

      Сперечалися якось Свиня з Мурашкою: хто з них двох багатший? А Віл був свідком правоти й стороннім суддею.

      – А чи багато в тебе хлібного збіжжя? – спитала з гордою посмішкою Свиня. – Прошу відповісти, шановна пані…

      – У мене є ціла жменя найчистішого зерна, – відповіла на те Мурашка. І тільки-но вона замовкла, як Свиня й Віл щосили зареготали.

      – Так хай же буде нам суддею пан Віл, – сказала Свиня. – Він двадцять з гаком літ з великою славою справляв судейську службу, і можна сказати, що між усією своєю братією він – найдотепніший юрист та ще й пречудово знається на арифметиці й алгебрі. Його благородність зможе нас легко розсудити. Та він же й у латинських диспутах, здається, неабиякий мастак.

      Віл після цих слів, сказаних мудрою тваринкою, одразу ж кинув на рахівниці й за допомогою арифметичного множення постановив таке:

      «Понеже бідна Мурашка має тільки одну жменю зерна, як сама призналась у тому добровільно, до того ж, крім зерна, нічого більше не вживає, а в пані Свині, навпаки, є ціла діжка, в якій жмень триста з третиною, то за всіма правилами здорового глузду…».

      – Не те ви рахували, пане Воле! – перебила його промову Мурашка. – Начепіть окуляри та киньте на рахівницю видатки проти прибутків…

      Справа зайшла в суперечку, і її перенесли у вищий суд.

Сила.

      Не мале те, чого для потреб вистачає. А достатність і багатство – одне й те саме.

      Байка 10

      Дві Курки

      Трапилося якось дикій Курці залетіти до свійської.

      – Як ти там, сестрице, у лісах живеш? – спитала домашня.

      – Так, як і інші лісові птахи, – відповіла дика. – Той же Бог, який годує зграю диких голубів, і мене живить.

      – Так вони ж і літати добре вміють, – мовила хазяйка.

      – Твоя правда, – сказала дика, – і я по тому ж самому повітрю літаю й задоволена крилами, що дав мені Бог…

      – А от цьому вже, сестрице, я ніколи не повірю, – сказала до-мосідка, – бо я сама можу перелетіти хіба що он до того сараю.

      – Не перечу, – відповіла дика, – але й на те, голубонько моя, зважте, що ви з малих літ, як тільки народились, зволите у дворі гній розгрібати, а я день у день вправляюсь у літанні.

Сила.

      Багато хто, коли сам чогось зробити не в змозі, й іншим у тому віри не йме. Безліч є таких, які, розніжившись, розучились ходити пішки. З цього видно, що як практика без сродності марна, так і сродність стверджується працьовитістю. Навіщо знати, як робиться справа, коли ти до неї не звик? Пізнати не важко, важко звикнути. Наука і звичка – одне й те саме. Вона живе не в знанні, а в діянні. Знання без діла – це мука, і діло без природи теж. Ось чим різняться знання й наука!

      Байка 11

      Вітер і Філософ

      – О, щоб тебе чорт узяв, клятий!..

      – За що ж ти мене СКАЧАТЬ