Українська драматургія. Золота збiрка. Иван Котляревский

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Без жартiв, знаю гарного жениха для Наталки. А коли правду сказати, то я i прийшов за його поговорити з вами, панi Терпилихо.

      Наталка (с нетерпением). А хто такий той жених?

      Выборный. Наш возний, Тетерваковський. Ви його знаєте… Чим же не чоловiк?

      Наталка. Возний? Чи вiн же менi рiвня? Ви глумитеся надо мною, пане виборний!

      Терпилиха. Я так привикла к своєму безталанню, що боюся i вiрити, щоб була сьому правда.

      Выборный. З якого ж побиту менi вас обманьовати? Возний Наталку полюбив i хоче на нiй женитись; що ж тут за диво? Ну, скажiте ж хутенько, як ви думаєте?

      Терпилиха. Я душею рада такому затевi.

      Выборный. А ти, Наталко?

      Наталка. Бога бiйтесь, пане виборний! Менi страшно i подумати, щоб такий пан – письменний, розумний i поважний – хотiв на менi женитись. Скажiте менi перше, для чого люди женяться?

      Выборный. Для чого? Для того… а ти буцiм не знаєш?

      Наталка. Менi здається, для того, щоб завести хазяйство i сiмейство; жити люб’язно i дружно; бути вiрними до смертi i помагати одно другому. А пан, которий жениться на простiй дiвцi, чи буде її вiрно любити? Чи буде їй щирим другом до смертi? Йому в головi i буде все роїтися, що вiн її виручив iз бiдностi, вивiв в люди i що вона йому не рiвня; буде на неї дивитися з презирством i обходитися з неповагою, i у пана така жiнка буде гiрше наймички… буде крепачкою.

      Терпилиха. От так вона всякий раз i занесе, та й справляйся з нею. Коли на те пiшло, то я скажу: якби не годованець наш Петро, то й Наталка була б як шовкóва.

      Выборный. Петро? Де ж вiн? А скiлько рокiв, як вiн пропада?

      Терпилиха. Уже рокiв трохи не з чотири.

      Выборный. I Наталка так обезглуздiла, що любить за пропастившогося Петра? I Наталка, кажеш ти, добра дитина, коли бачить рiдну свою при старостi, в убожествi, всякий час з заплаканими очима i туж-туж умираючу од голодної смертi, – не зжалиться над матiр’ю? А ради кого? Ради пройдисвiта, ланця, що, може, де в острозi сидить, може, умер або в москалi завербовався!..

      В продолжение сего монолога мать и дочь плачут.

№ 10

      Выборный.

      Ей, Наталко, не дрочися!

      Терпилиха.

      Та пожалiй рiдной,

      Мене, старой, бiдной,

      Схаменися!

      Наталка.

      Не плач, мамо, не журися!

      Выборный.

      Забудь Петра-ланця,

      Пройдоху-поганця, —

      Покорися!

      Терпилиха.

      Будь же дочко, мнi неслушна!

      Наталка.

      Тобi покоряюсь,

      На все соглащаюсь

      Прямодушно.

      Все трое.

      Де згода в сiмействi, де мир i тишина,

      Щасливi там люди, блаженна сторона.

      Їх Бог благословляєть,

      Добро їм посилаєть,

      I з ними вiк живеть.

      Терпилиха. Дочко моя! Голубко моя! Пригорнись до мого серця, покорность твоя жизнi i здоров’я менi придаєть. За твою повагу i любов до мене Бог тебе не оставить, СКАЧАТЬ