Перлини української класики (збірник). Василь Стефаник

Чтение книги онлайн.

      Гнат. Куди ж ти?

      Назар. З тобою холодно, пiду у пекло погрiться.

      Гнат. Стривай, ти сам не знайдеш. Я шлях тобi покажу.

      Назар. Найду й сам.

      Гнат (удерживает его). Ти i справдi хочеш iти? Скажений, ти з глузду з’їхав!

      Назар. Я нiкому не дам себе в обиду і дурного совiту не послухаю. Пусти мене.

      Гнат. Насилу прочунявся. Та куди ж ти, навiжений?

      Назар (вспыльчиво). Мовчи, а то тут тобi i амiнь.

      Гнат (не выпуская руки Назара). Так i я зумiю, та що потiм? З холодним мертвецем у домовину?

      Назар. Хоть до чорта у пекло! Пусти мене, я пiду у Чигирин до полковника.

      Гнат. Чого?

      Назар. Уб’ю його!

      Гнат. А як не вб’єш, тодi що? Чи не мусиш ублагать його вiдкинуться вiд Галi? Га?

      Назар. Так чи не так, а я пiду.

      Гнат. До диявола в гостi! Чи не лучче ж, замiсть пузатого полковника, обняти тонкий та гнучкий стан Галi? Не хмурся та послухай, та роби так, як я тобi скажу, бо ти сьогоднi нiчого путнього не видумаєш.

      Назар. Що дальше?

      Гнат (осматриваясь). Чи глухi тут стiни? (Вполголоса.) Украдьмо Галю, от i все. Чи добре?

      Назар (чемного помолчав, жмет руку Гната). Прости мене…

      Гнат. Ну, що ще?

      Назар. Ти певний друг!

      Гнат. Ну, об сьому послi. Кажи, так чи не так?

      Назар. Так! Я ввесь твiй: говори, приказуй.

      Гнат. Слухай же. Вона, звiсно, виходила до тебе коли-небудь пiзно вечором у садок, хоть, може, й не одна?

      Назар. З ключницею.

      Гнат. Суща коханка! Чи не завалявсь у тебе в кишенi який червiнець?

      Назар. Два.

      Гнат. Ще лучче. Се ж буде ключницi на сережки, а плахту на словах обiщай. Тiльки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала, бо жiнки наголо всi цокотухи: не для їх вигадано слово мовчати; до того ще й дорожче запросить.

      Назар. Нiчого не пожалую, усе вiддам, що в мене є. Де тiльки ключницю побачу?

      Гнат. Вона буде тут. Адже ти чув, як ласка хазяйка Стеху за те, що довго бариться? Гляди ж, зробиш тут усе як треба, а я дожидатиму вас край старої корчми з тройкою добрих вороних. Знаєш, за садком, на старiй дорозi?

      Назар. Знаю.

      Гнат. Сю корчму i днем люди, хрестячись, обходять, а вночi нiхто не посмiє; так кращого мiсця нiчого й шукати; тiльки порайтесь моторнiш.

      Назар. А як вона не захоче, – що тодi?

      Гнат. Хто? Ключниця чи…

      Назар. Та й та, й друга.

      Гнат. Захочуть обидвi, тiльки ти зумiй согласити. Ключниця за червiнця пiде колядувать хоть до самого сатани; а Галя в однiй сорочцi пiде за тобою на край свiту; а як се дуже далеко, так ти спровадь її на Запорожжя, а там i сам гетьман не бiльший од чабана. Адже ти не виписувавсь iз запорожцiв?

      Назар. Нi.

      Гнат. СКАЧАТЬ