Чарівний альбом Кароліни. Анна Малігон

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Привіт. Я зараз не можу…

      – А то твоя няня? – спитала Ліна.

      – Так. Скоро вона за серіали свої засяде… Тоді й приходь.

      – Кароліно, я на хвилинку. Марко не спить.

      – То візьми його з собою. Малюки такі гарнюні.

      – Гарнюні, – погодилася Ліна. – Тільки пошепки спілкуватися не бажають. І взагалі – навіщо він тут потрібен? Я ось що хотіла попросити… Ти можеш дати мені той альбом? Хоча б на одненьку ніч. Мені так нудно. Просто помираю від нудьги… – сказала Ліна і розпачливо заломила ручки.

      – Ти більше нічого не придумала?! – обурилася Кароліна. – Нумо, йди, до побачення.

      Вона хотіла вже йти, та Ліна кинулася до неї, схопила за руку і почала благати:

      – Ну серденько, ну подруженько, ну будь ласка! Хай я з цього місця не встану, якщо не поверну його тобі. На одну тільки ніч, і все.

      Кароліна пильно подивилася на Ліну, в очах якої заблищали сльози. А слід сказати, що Ліна була гарною акторкою! Могла й розплакатись, коли треба, і хворою прикинутись. І Кароліна не втрималась… Чи серце її розтануло, так довго сковане мовчанням, чи, може, чарівні сили допомогли.

      – Добре, – сказала вона. – Почекай.

      За мить Ліна вже тримала в руках такий бажаний альбом.

      – Тільки ж пам’ятай! Щоб малюнки ожили – потрібно вірити. І ще – не торкайся руками… – наказала Кароліна, зовсім як доросла.

      – Знаю, знаю. Обіцяю тобі, – мовила Ліна, обійняла подружку і чимдуж понеслась додому, збиваючи дику траву.

      А в хаті було тихо. Марко солодко сопів уві сні. «Як добре!» – подумала Ліна і поспіхом сховала альбом собі під ковдру.

* * *

      Ніч ніяк не хотіла наставати. Так буває, коли чогось дуже чекаєш. Потім, коли всі повкладалися й вимкнули світло, довго чулося белькотіння Марка – ну що за дитина така? Ліна ще вдень припасла ліхтарик. Залізла під ковдру, розкрила альбом – і… нічого. Нічого не сталося. Скільки не вдивлялася – усе намарно. Звичайний малюнок. Звичайні принцеси під широким листям якоїсь рослини. Удалині – зовсім крихітний замок. Ліна всі очі видивилася – та принцеси не рухались. Треба тільки повірити… З усіх сил вона намагалася вірити. Невже й справді надурила її Кароліна?

      Ліна походила по хаті, перевірила, чи замкнені двері, зазирнула в кімнату бабусі й дідуся – темно, всі сплять. А у вікні навпроти світиться. Невже Кароліна теж не спить? Її кімната з іншого боку. А Дарка її стереже. Може, слід придивитися до інших малюнків? Треба лише набратися терпіння.

      Коли Ліна повернулася, побачила на підлозі розкритий альбом. У тьмяному світлі ліхтарика виднілося ліжечко Марка. Ось лише… Марка у ньому не було. Гм… Невже сховався? Посвітила під ліжком – немає. Ні під одним, ні під іншим. У шафу зазирнула – теж немає. За кріслом – теж… Вона СКАЧАТЬ