Чарівний альбом Кароліни. Анна Малігон

Чтение книги онлайн.

      – Отакої… Це і є твоя таємниця?

      – Та не поспішай. Я жила, жила… І одного дня… сама створила собі світ. Але про це ніхто не повинен знати.

      Кароліна дістала з коробки товстий альбом і відкрила його… Що за дивовижні малюнки були в ньому! Бірюзові моря, золотий пісок, казкові істоти з великими очима, крилаті чудовиська, принцеси з понурими личками…

      Ліна гортала альбом і все не могла надивитися на ті малюнки.

      – Класно! Ні, це просто супер-супер класно! Я не вмію так малювати.

      – Та тобі й не треба. У тебе братик є – ти щаслива.

      – Щаслива? – перепитала Ліна, не вірячи почутому. І враз ніби пройнялася гордістю за себе. А чого ж? Може, Кароліна їй і справді заздрить. Але про всяк випадок заперечила: – Та він же мені і кроку ступити не дає.

      – Яка ж ти дурна! – насупила брівки Кароліна. – Та якби у мене був братик або сестричка, я б… Я б… – І в її очах на мить спалахнули іскорки щастя, але швидко згасли. – Та мені не потрібен увесь оцей мотлох!

      – А навіщо робити таємницю з малюнків? – запитала Ліна. – Ти б могла стати відомою художницею. І заробити багато-багато…

      – Зачекай! – зупинила її Кароліна. – Це ж не просто малюнки. Вони чарівні. Усе, що я малюю вдень, оживає вночі. Чому ти на мене так дивишся? Не віриш?

      Ліна, звичайно ж, не повірила. Та вона не хотіла засмутити Кароліну. Кожна дівчинка має свої фантазії, в які хочеться вірити.

      – Я й сама випадково дізналася. Однієї ночі почула дивний шум з альбому. Розгорнула – а там малюнки ворушаться, точнісінько як мультик. Якщо довго вдивлятися в них, можна побачити багато цікавих історій. Тільки потрібно вірити.

      – Отже, якщо я не віритиму, то нічого й не побачу?

      – Анічогісінько.

      – Тоді чому ти ховаєш свої малюнки під ліжком?

      – Вони небезпечні. Якщо необережно з ними поводитися, вони можуть тебе забрати.

      Ліна аж прицмокнула від такої дивовижі. Може, Кароліна справді хворенька? Може, бабуся правду сказала?

      – Одного разу я взяла альбом під ковдру і роздивлялася його з ліхтариком, бо Дарка за мною стежить. А тоді випадково торкнулася малюнка, і звідти хтось потягнув мене за руку – ледве вирвалася. Так би і втягнуло…

      – Який жах! – Ліна аж личко затулила руками.

      Аж тут почулися крики знадвору. Кароліна швиденько закрила альбом, сховала коробку під ліжко і схвильовано мовила:

      – Дарка повернулася. Іди хутенько. І пам’ятай: нікому ані слова!

      Розгублена СКАЧАТЬ