Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ бач, вона така суха,

      i все рипить, все згадує про зиму…

      Нi, я таки зовсiм, зовсiм самотня…

      Лукаш У лiсi ж не самiї дерева, –

      таж тут багато рiзної є сили.

      (Трохи ущипливо.)

      Вже не прибiднюйся, бо й ми чували

      про вашi танцi, жарти та зальоти!

      Мавка То все таке, як той раптовий вихор, –

      от налетить, закрутить та й покине.

      В нас так нема, як у людей, – навiки!

      Лукаш (приступаючи ближче)

      А ти б хотiла?..

      Раптом чутно голосне гукання дядька Лева.

      Голос Гов, Лукашу, гов!

      го-го-го-го! А де ти?

      Лукаш (вiдзивається)

      Ось я йду!

      Голос А йди хутчiй!

      Лукаш Оце ще нетерплячка!

      (Вiдгукується.)

      Та йду вже, йду!

      (Подається йти.)

      Мавка А вернешся?

      Лукаш Не знаю.

      (Iде в прибережнi хащi.)

      З гущавини лiсу вилiтає Перелесник – гарний хлопець у червонiй одежi, з червонястим, буйно розвiяним, як вiтер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима.

      Вiн хоче обняти Мавку, вона ухиляється.

      Мавка Не руш мене!

      Перелесник

      А то чому?

      Мавка Iди

      поглянь, чи в полi рунь* зазеленiла.

      Перелесник

      Менi навiщо тая рунь?

      Мавка А там же

      твоя Русалка Польова, що в житi.

      Вона для тебе досi вже вiнок

      зелено-ярий почала сплiтати.

      Перелесник

      Я вже її забув.

      Мавка Забудь мене.

      Перелесник

      Ну, не глузуй! Ходи, полетимо!

      Я понесу тебе в зеленi гори,

      ти ж так хотiла бачити смереки.

      Мавка Тепер не хочу.

      Перелесник

      Так? А то чому?

      Мавка Бо вiдхотiлося.

      Перелесник

      Якiсь химери!

      Чом вiдхотiлося?

      Мавка Нема охоти.

      Перелесник (улесливо в’ється коло неї)

      Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестрицi,

      там гiрськi русалки, вiльнi лiтавицi,

      будуть танцювати кóло по травицi,

      наче блискавицi!

      Ми тобi знайдемо з папоротi квiтку,

      зiрвем з неба зiрку, золоту лелiтку*,

      на снiгу нагiрнiм вибiлимо влiтку

      чарiвну намiтку.

      Щоб тобi здобути лiсову корону,

      ми Змiю-царицю скинемо iз трону

      i дамо крем’янi гори в оборону!

      Будь моя кохана!

      Звечора i зрана

      самоцвiтнi шати

      буду приношати,

      i вiночок плести,

      i в таночок вести,

      i СКАЧАТЬ