Лісова пісня. Драматичні поеми. Лірика (збірник). Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Водяник Еге ж, тоді ти в морі… А мені,

      якби не помагав мій друг одвічний,

      мій щирий приятель осінній дощик,

      прийшлось би згинуть з парою!

      «Той, що греблі рве» незамітно ховається в воду.

      Русалка Татусю!

      не може пара згинути, бо з пари

      знов зробиться вода.

      Водяник Яка ти мудра!

      Іди на дно! Доволі тут базікать!

      Русалка Та зараз, тату! Вже ж його немає.

      Я розчешу поплутаний сікняг.

      (Виймає з-за пояса гребінку з мушлі, чеше прибережне зілля.)

      Водяник Ну, розчеши, я сам люблю порядок.

      Чеши, чеши, я тута підожду,

      поки скінчиш роботу. Та поправ

      латаття, щоб рівненько розстелялось,

      та килим з ряски позшивай гарненько,

      що той порвав пройдисвіт.

      Русалка Добре, тату.

      Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину; очі йому поволі заплющуються.

      «Той, що греблі рве» (виринувши, стиха до Русалки)

      Сховайся за вербою!

      (Русалка ховається, оглядаючись на Водяника.)

      Поплинемо з тобою

      ген на розтоки,

      під бистрії лотоки,

      зірвемо греблю рівну,

      утопим мельниківну!

      (Хапає Русалку за руку і швидко мчить з нею через озеро. Недалеко від другого берега Русалка спиняється і скрикує.)

      Русалка Ой, зачепилася за дуб торішній!

      Водяник прокидається, кидається навперейми і перехоплює Русалку.

      Водяник То се ти так?!. Ти, клятий баламуте,

      ще знатимеш, як зводити русалок!

      Поскаржуся я матері твоїй,

      Метелиці Гірській, то начувайся!

      «Той, що греблі рве» (з реготом)

      Поки що буде, я ще нагуляюсь!

      Прощай, Русалонько, сповняй коновки!

      (Кидається в лісовий струмок і зникає.)

      Водяник (до Русалки)

      Іди на дно! Не смій мені зринати

      три ночі місячні поверх води!

      Русалка (пручаючись)

      З якого часу тут русалки стали

      невільницями в озері? Я – вільна!

      Я вільна, як вода!

      Водяник В моїй обладі*

      вода повинна знати береги.

      Іди на дно!

      Русалка Не хочу!

      Водяник А, не хочеш?

      Віддай сюди вінець перловий!

      Русалка Ні!

      то дарував мені морський царенко.

      Водяник Тобі вінця не прийдеться носити,

      бо за непослух забере тебе

      «Той, що в скалі сидить».

      Русалка (з жахом)

      Ні, любий тату,

      я буду слухатись!

      Водяник То йди на дно.

СКАЧАТЬ