Ходіння Туди і Назад. Тіна Гальянова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ти прийшла, інакше не можна. Письменники вдаються до різних заманух. От хоча б той роман, що ти його щойно прочитала. Ти не знаєш, але він має продовження.

      − Справді? − Я страшенно зраділа. Невже в цієї жінки прокинулася совість і вона вирішила винагородити своїх читачів за терпіння й розповісти все-таки, що сталося з її героями в найцікавіші моменти їхнього життя.

      Та з виразу обличчя свого співрозмовника я збагнула, що не все так просто. І таки переконалася, що письменниця не така вже й звичайна, а її другий роман довів, що вона ще й справжня садистка.

      − Перша книжка зчинила в читацьких колах страшенний галас, − продовжував Оксентій, − багато разів перевидавалася, на ній заробили купу грошей і сама авторка, і безліч стерв’ятників, що зазвичай на такому наживаються. Та читачі вимагали продовження. Жінка довго відмовлялася, та врешті здалася. Твір ще не було дописано, а вже всюди його рекламували. Письменниця розуміла, що ця її книжка не має бути слабшою за першу, а навпаки. Але як цього досягти? Що ще таке придумати?

      Я згорала з цікавості, а дід, як на зло, не квапився.

      − І що ж ти думаєш? Виходить книжка. Її вмить змітають із полиць. Але тільки тому, що сподіваються на провал. Адже зрозуміло: якщо вона просто позакінчує історії кожного свого випадкового героя, то твір буде банальний і на латку не годитиметься попередньому.

      − І як же вона викрутилася? Відчуваю, так просто ця письменниця не здалася. І що писала продовження не задля грошей, а тому, що справді хотіла довести свій талант, хай навіть це талант піарника.

      − Не поспішай, доню. Усе взнаєш. У творі, як з’ясувалося, вона таки змальовує тих же героїв, що й у попередньому, навіть послідовність їхньої появи в тексті однакова. Проте розповідь починається не з того місця, у якому закінчилася, а значно пізніше. Знову розлогі теревені про життя, проблеми, їх розв’язання; знову безсистемне перестрибування на іншого героя і… лише невеликий натяк (у кожній історії) на якусь давню подію, що неабияк змінила життя героя. Але що то за подія, авторка жодного разу не обмовилася. Ми розуміємо, що в житті кожної цієї випадкової людини щось сталося, щось дуже вагоме: когось, можливо, викрали інопланетяни, і після того в нього з’явився дар провидця; когось пограбували й побили в під’їзді, і тепер він став чемпіоном із боксу; хтось зламав ногу, тому не став танцюристом, зате почав малювати геніальні картини. Але, як і в першій книжці, наша письменниця-авантюристка так і не розкриває нам таємниці тих подій, які сталися в житті її персонажів. Вона знову ошукує читачів, знову розставляє пастки, у які вони з власного бажання втрапляють, але головне − вона зберігає своє обличчя − обличчя талановитої витівниці.

      − Оце круто!

      У мене не було слів. Я б до такого ніколи не додумалася.

      − Ох, до яких лише заманух не вдаються письменники!

      − То ви знаєте ще якісь цікаві випадки?

      − Безліч, − усміхнено продовжував дідусь. − Одна вигадниця до такого додумалася! Написавши доволі цікаву, захопливу, хоча й не геніальну книжку, вона вирішила увічнити її назву СКАЧАТЬ