Леопард. Ю Несбьо

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Й удвічі ширший, ніж годину тому. Руки його були опущені й лише трохи відхилялися від тулуба, але він не рухався, не пронизував їх поглядом, просто подивився на білого й мовив:

– Is there jau-ye? [12]

      Вона відчула, як напружились пальці білого, що стискали її зап’ясток, і помітила, що чорний почав тупцятися.

– Ng-goy [13], – мовив чоловік в одвірку.

      Вона відчула, як руки знехотя відпустили її.

      – Ходімо, – мовив він і злегка взяв її за лікоть.

      Вийшовши за двері, вона відчула, як запалали її щоки. Через напруження й сором. Соромно їй стало, бо усвідомила, як повільно працює її мозок при небезпеці й як радо вона дозволила йому розібратися з цими двома некривдними торговцями гашишем, які лише хотіли трішки її налякати. Він провів її двома поверхами вище й далі, за двері, що обертаються, підвів просто до ліфта, натиснув кнопку, викликаючи його донизу, став поряд, не зводячи очей з числа «11», що світилося над дверима.

      – Заробітчани, – мовив він. – Їм нудно й самотньо, от і все.

      – Знаю, – відповіла вона уперто.

      – Щоб дістатися першого поверху, натисніть кнопку «G», потім ідіть праворуч і вийдете просто на Натан-роуд.

      – Прошу вас, вислухайте мене. Ви єдиний у відділі вбивств, хто знається на серійних убивцях. Адже це ви упіймали Сніговика.

      – Саме так, – погодився він. Вона зауважила, що погляд його змінився, й чоловік провів пальцем від підборіддя до правого вуха. – Окрім того, я звільнився.

      – Себто взяли відпустку?

      – Звільнився. У сенсі – зав’язав з цим.

      Лише зараз вона зауважила, що його права й ліва вилиці не симетричні.

      – Гуннар Хаген казав, що коли ви поїхали із Осло півроку тому, він відпустив вас на невизначений термін.

      Чоловік посміхнувся, й Каю вразило, як посмішка змінила вираз його обличчя.

      – Це лише через те, що Хаген ніяк не второпає… – Він обірвав мову, й посмішка зникла з обличчя. Він утупився в ліфтове табло, де зараз світилася п’ятірка.

      – Хай там як, а в поліції я більше не працюю.

      – Ви потрібні нам… – Вона передихнула. Усвідомлювала, що ризикує, але потрібно було діяти швидко, поки він знову не щез. – А ми – вам.

      Він кинув на неї погляд.

      – Чому б це?

      – Ви заборгували Тріаді. Ви купуєте наркотики просто на вулиці, у пляшці. Ви мешкаєте, – вона скривилася, – отут. І ви не маєте паспорта.

      – Нащо мені паспорт? Мені це місце до вподоби.

      Дзенькнуло, ліфтові двері розійшлися, й звідти, від людей, що стовпилися, відгонило смородом і задухою.

      – Не поїду! – заявила Кая голосніше, ніж намірялася, й зауважила, що пасажири ліфта дивляться на неї із сумішшю нетерпіння й неприхованої цікавості.

      – Ні, поїдеш, – відповів він, поклав руку їй на спину й дбайливо, але рішуче запхав її у ліфт. Вона враз опинилася в гущавині пасажирів, які не дали їй змоги ані поворухнутися, ані озирнутися. Нарешті, вона спромоглася озирнутися й побачила, СКАЧАТЬ