Льодовик. Олександр Вільчинський
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Льодовик - Олександр Вільчинський страница 6

Название: Льодовик

Автор: Олександр Вільчинський

Издательство:

Жанр: Социальная фантастика

Серия:

isbn: 978-966-03-6978-8

isbn:

СКАЧАТЬ паче тепер, коли на країну насунулась крига. Бо, за великим рахунком, саме російський, а по-теперішньому – московітський, люд терпів від своєї корумпованої гебістської кліки найбільше.

      І після всього вони знайшли нарешті привід закидати нас своєю найбільш таємною зброєю – нейтронними бомбами. Це, мабуть, здавалося їм єдиним шансом, щоб примусити нас пустити їх до себе. Але все вийшло навпаки. Якщо нас не зламали досі, то тепер і поготів. А спільна для всіх загроза несподівано згуртувала, нарешті об’єднала нас усіх: Схід і Захід, Південь і Північ, і навіть Крим.

      Телебачення, звичайно, також відіграло великуроль. Тим, що відразу після нейтронної погрози вимкнули всі московські канали і «тарілки» також. Бо наші на той час уже навчилися блокувати сигнали і на супутникові антени. А без можливості дезінформувати росіяни одразу втратили здатність маніпулювати громадською думкою. Натомість наші телевізійники виявилися на висоті, та люди й самі все розуміли. Відколи оце все почалося, саме прості люди і у нас, і у них також, як це завжди й буває, натерпілися найбільше. Бо ж і росіяни розраховували на потепління, що скоро помаранчі у Підмосков’ї ростимуть, а тут на тобі у матню льоду!

      – Якби у свій час менше слухали безмозких «противсіхів» і вчасно кишнули ще першого Семижопенка, то, може б, і Льодовика не було, – ще як тільки ми познайомилися, у перші дні тиснув інтелектом Петруня.

      – Добре, а що було б? Потепління?

      – Може, й потепління. Весь лід на планеті розтанув би, і всіх наших воріженьків затопило б! – демонстрував він конячі зуби.

      – Ну прямо-таки всіх! Не забудь, що й пів-України в пониззі. Пів-України тобі не шкода, взагалі? З Києвом включно?

      – До Києва б не дійшло.

      – Але ж від «дорогих гостей» – від «кліматичних біженців», мать його – це все одно не врятувало б! – звичайно кивав я на паркан чи на сніг, що його намело врівень з парканом, я туди завжди киваю, коли ми біля Гляціала про біженців починаємо. – Тоді б їх ще більше до нас привалило.

      – Вони б залишилися тоді на своїх островах, у них би враз з’явилося до хріна островів і острівців. Подивись на карту: там рівнина з височинами, від Валдаю до Дону…

      – Ну, а Семижопенко до чого тут і «противсіхи»?

      – А в житті все взаємопов’язано. Все продумано до дрібниць.

      – Ким, Богом?

      – Так, можна сказати й так. Вищою силою, – спотикається атеїст Петруня, з усього видно атеїст, як і всі московіти, чи ким він там себе вважає.

      Про потепління, то, звичайно, спершу до цього все і йшло. І все ж, до певного моменту зими ще залишалися зимами, а літо – літом. Та коли крига в Арктиці спершу почала танути удвічі швидше, ніж звичайно, потім утричі, а потім ще швидше, і коли вже у Гренландії льодовиків майже не залишилося, тоді в один момент усе й змінилося.

      Холодна течія Лабрадор, і до того холодна й потужна, видно, СКАЧАТЬ