Жорстоке небо. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ виникнення ланцюгової реакції, яку не зупинити і яка призведе до загибелі сотень людей. Уперше за останній місяць Ґастон Лем’єр пожалкував про нещодавнє службове підвищення. Серце стислося від нехорошого передчуття.

      – Хто перший на підході? – Ґастон став перекидати погляд з одного диспетчера на іншого, намагаючись приховати розгублення.

      – «Air Inter», рейс 401 зі Страсбурга, – пролунала відповідь. – Перед ним два рейси – 788-й «Air Berlin» і 246-й «Malev» – пропускаємо на зліт.

      – Підженіть їх. А 401-му скажіть: нехай не затримується на смузі після приземлення. Хто за ним? – поставивши запитання, начальник зміни повернув голову до вікна і секунду мовчав, думаючи, що не так. За мить він осягнув: – Якого дідька смуги пусті?! – Ґастон рявкнув настільки голосно, з таким холеричним невдоволенням, що двоє диспетчерів підскочили на кріслах. – Ви знущаєтеся з мене?! Де «Air Berlin»?! Де той бісовий «Malev»?! У нас двадцять стотонніх залізяк над головою і ще півдесятка на землі, і при цьому я не бачу жодного довбаного літака на руліжних доріжках?!!

      – Через снігопад капітани обох рейсів запросили, щоб їхні літаки додатково обробили рідиною проти обледеніння, – спокійно пояснив той самий диспетчер.

      Лем’єр ледве стримався, щоб не вилаятись. Це ж очевидно, як він міг не здогадатись? Ґастон розтулив рота, намірюючись щось сказати, але його, відірвавшись від телефону, перебив начальник наземних служб Робер Паск’єр:

      – Ґастоне, телефонував Люсьєн із наземного персоналу. Щойно відбуксирував ATR-72[27] від Термінала 1. Каже, що на Новембер-Папа і на Сьєрра-Віктор+++++++++++++++[28] навалило п’ять сантиметрів снігу. І ще – він думає, якщо на Сьєрра-Віктор – п’ять сантиметрів, то це означає, що стільки ж, якщо не більше, на злітній смузі 22R.

      – Чорт забирай, скільки?!

      – П’ять сантиметрів.

      – Ми ж її розчищали дві години тому!

      – Я знаю, що її розчищали дві години тому, – огризнувся Паск’єр. Він був старшим за Ґастона на десять років і міг дозволити собі певні преференції у спілкуванні, попри те, що Лем’єр віднедавна став його начальником. – А тепер там по кісточки накидало снігу!

      Напруження в диспетчерській наростало, Ґастон відчував, як ниточки, за допомогою яких він міг контролювати ситуацію, одна по одній вислизають з рук.

      – Отже, так, – після коротких роздумів озвався старший зміни. Він покинув марні спроби замаскувати тремтіння голосових зв’язок, і голос тепер кришився й подриґував, наче його транслювали крізь старезні динаміки з погано закріпленими контактами. – Скасовуємо зльоти. Начхати на затримки – нехай стоять і чекають. Працюємо лише на прийом літаків.

      – Але… – спробував заперечити хтось із диспетчерів.

      Ґастон відмахнувся.

      – Закриваємо смугу 22R, скеровуйте всі рейси на 22L, – віддаючи розпорядження, француз пришвидшував мовлення, склади випорскували СКАЧАТЬ